Чи потрібно вносити орендну плату за земельну ділянку по закінченню строку дії договору оренди

Сучасний стан відносин платників податків і фіскальних органів щодо сплати плати за землю свідчить, що практика справляння цього платежу пішла набагато далі, аніж його правове регулювання.

Нагадаймо лише, до прикладу, укладення суб'єктами господарювання різноманітних тимчасових угод про сплату за фактичне користування земельною ділянкою, які не є правовстановлюючими документами в розумінні закону, але широко використовуються як підстава для сплати плати за землю до бюджету задля уникнення претензій із боку контролюючих органів.

У такому контексті, як кажуть, досягається примарний компроміс за принципом "вовк ситий і вівця ціла". Однак проблему використання земельних ділянок без правових підстав це не вирішує

Передусім звернімо увагу: орендна плата за земельні ділянки (далі - орендна плата) має "подвійну природу". З одного боку, підставою для нарахування орендної плати є договір оренди земельної ділянки. З іншого - орендна плата є, по-суті, одним із податків, а отже, його справляння відбувається з урахуванням норм ПКУ. Саме така подвійна природа призводить до виникнення безлічі спірних питань, одним із яких є сплата орендної плати по закінченню строку договору дії оренди земельної ділянки.

Наразі мовиться про таку доволі "ординарну" ситуацію.

Суб'єктом господарювання було укладено договір оренди земельної ділянки. Строк дії такого договору сплив. Проте цей cуб'єкт продовжує користуватися земельною ділянкою, оскільки на ній розташовані об'єкти нерухомості, які належать йому на праві власності. Як наслідок - орендна плата за земельну ділянку користувачем земельної ділянки не сплачується.

Настав час "ч" - податкова перевірка, а з нею нарахування суб'єкту господарювання орендної плати. Імовірні фактичні висновки податкової перевірки такі:

· закінчення договору оренди не є підставою для припинення сплати орендної плати;

· якщо суб'єкт господарювання продовжує користуватися земельною ділянкою по закінченню строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, то до поновлення дії договору оренди такий платник сплачуватиме орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі.

Ба більше, перехід до іншої особи права власності на нерухомість, яка розташована на орендованій ділянці, - також сам по собі не є підставою для припинення сплати орендної плати.

Тож, чи правий фіскальний орган? Чи "викидати білий прапор" або ж доцільно оскаржувати податкове повідомлення-рішення про донарахування? Ці питання потребують виваженої професійної оцінки.

Спершу пригадаймо, що стосовно цього прописано в ПКУ. Згідно з п. 288.1 ПКУ, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Зважаючи на це, логічно висновується: орендну плату необхідно вносити лише в період дії такого договору.

Проте, з іншого боку, у ст. 287 ПКУ, яка визначає строк сплати плати за землю (у т.ч. орендної плати), указано: у разі припинення права власності чи права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності чи користуванні в поточному році.

Тож, прописані вище дві норми не дають чіткої уяви щодо порядку нарахування орендної уплати по закінченню строку дії договору оренди земельної ділянки, оскільки вочевидь суперечать одна одній. Своєю чергою, це є підставою для фіскального розтлумачення ситуації податківцями.

Приміром, у підкатегорії 112.01 системи "ЗІР" ДФСУ робить такий висновок…