Чи виникає оподатковуваний дохід у фізособи — сторони договору відступлення права грошової вимоги

Договір відступлення права грошової вимоги передусім є ефективним інструментом для суб'єктів господарювання, що бажають розібратися із "завислою" заборгованістю (або не допустити її появи). Однак нерідко на практиці стороною (а то й обома сторонами) подібного договору є фізичні особи. Тож з'ясуймо, у якому випадку відступлення права вимоги призводить до виникнення оподатковуваного доходу у фізичної особи та які наслідки його виникнення

Передусім нагадаємо: у матеріалі "Відступлення права вимоги: правові аспекти" газети № 177/2018 зазначалося, що серед науковців побутує думка, згідно з якою договори відступлення права вимоги не є самостійними договорами, і до них, залежно від фактичних відносин, що склалися між сторонами, можуть бути застосовані як норми договору купівлі-продажу, так і міни. До того ж не виключаємо ситуацію, коли договором відступлення права вимоги також можуть бути опосередковані відносини дарування.

Зважаючи на те що аналогічної точки зору переважно дотримуються й суди, саме через призму викладеного вище підходу розглядатимемо ПДФО-наслідки (та, відповідно, наслідки у частині обкладення військовим збором) для фізичних осіб.

Відступлення права вимоги й купівля-продаж

Незважаючи на те що ЦКУ (п. 1 ч. 1 ст. 512) розглядає відступлення права вимоги передусім як один зі способів заміни кредитора у зобов'язанні, що оформлюється окремим правочином (ст. 513 ЦКУ), однак для проведення аналогії між відступленням права вимоги та купівлею-продажем є вагомі підстави.

Так, право вимоги за своєю правовою природою є майновим правом. А у ч. 2 ст. 656 ЦКУ чітко прописано: предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права.

Ба більше, законодавець пішов далі, та у ч. 3 ст. 656 ЦКУ уточнив, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Таким чином, якщо за фактичними обставинами одна сторона відступає іншій право вимоги за гроші, наслідки у частині виникнення оподатковуваного доходу у фізособи будуть такі самі, як і під час укладення договору купівлі продажу.

З фізособою, яка продає (відступає) право вимоги, питань немає: у неї виникає оподатковуваний дохід у сумі винагороди, отриманої від покупця права вимоги на підставі пп. 164.2.2 ПКУ.

Водночас якщо фізична особа є покупцем права вимоги, не все так однозначно.

У разі якщо право вимоги придбавається за суму, яка дорівнює (або перевищує) суму боргу, певна річ, про жоден дохід у фізособи-покупця не йдеться.

Однак на практиці доволі часто право вимоги відступається за ціною "нижче номіналу": тобто покупець, який отримує право вимоги, сплачує продавцеві (первісному кредиторові) меншу суму, аніж може отримати в разі успішної реалізації придбаного права вимоги.

В останньому випадку, маємо підозру, податківці наполягатимуть на визнанні доходу в сумі різниці між вартістю права вимоги та сплаченою за нього грошовою компенсацією. Найімовірніше, така різниця трактуватиметься контролерами як додаткове благо у вигляді індивідуальної знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг) (пп. "е" пп. 164.2.17 ПКУ).

Відступлення права вимоги й міна

Договір міни є різновидом договору купівлі-продажу. До того ж у ст. 716 ЦКУ чітко зазначено, що до договору міни застосовуються, зокрема, загальні положення про купівлю-продаж.

Отже, поза всякими сумнівами, що право вимоги може бути не лише предметом купівлі-продажу, але й одним із предметів бартеру.

На практиці між відступленням права вимоги та міною найчастіше проводять паралель у ситуації, коли одна сторона відвантажила товари (надала послуги, виконала роботи), а інша, не маючи змоги своєчасно та повною мірою за них розрахуватися грошима, як плату за отримані блага відступає право вимоги.

Нерідко розміри вартості відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та права вимоги не є тотожними. На такий випадок у ч. 3 ст. 715 ЦКУ зазначено: договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. У разі якщо сторони врегулюють розбіжності в сумах у такий спосіб - оподатковуваний дохід у жодної зі сторін не виникне.

А ось у випадку, якщо різниця у вартості отриманих кожною зі сторін благ усе ж залишиться, у тієї сторони, котра в результаті проведеного бартеру залишилася "у плюсі", виникне оподатковуваний дохід у розмірі відповідної різниці у вартостях - на підставі все того ж пп. "е" пп. 164.2.17 ПКУ.

Відступлення права вимоги й дарування

У пп. 14.1.255 ПКУ зазначено, що відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою чи наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

З наведеного визначення випливає, що право вимоги може бути відступлене іншій особі, у т.ч. і безоплатно, тобто подароване.

Та й у ч. 2 ст. 718 ЦКУ прописано: дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє чи які можуть виникнути в нього в майбутньому.

З податковими наслідками в разі відступлення права вимоги без отримання компенсації все просто: у дарувальника (того, хто відступає право вимоги) жодного оподатковуваного доходу не виникає, а в обдарованого (того, хто безоплатно отримав право вимоги), виникатиме дохід у розмірі вартості отриманого права вимоги, який підлягає обкладенню ПДФО та військовим збором (додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих товарів - пп. "е" пп. 164.2.17 ПКУ)…