Обов’язкове декларування доходів громадян: влада хоче, але чи готове суспільство?

8.05.2019, 15:51
572
0
Микола Кирильчук
Провідний бухгалтер-експерт порталу "Бухгалтер.UA" та автор матеріалів сервісу "Інтерактивна бухгалтерія"

Декларування — це навик, якого доведеться набути, навчитися. Це додаткові зусилля та відповідальність.

Виведення коштів із тіні – одна із основних причин, за якої виношується ідея загального або одноразового декларування доходів, або ж амністії капіталу. Звісно, це має дати позитивний ефект для економіки країни, і не дивно, що влада постійно повертається до цієї теми.

Так сталося і після завершення виборів Президента України. В команді новобраного очільника держави заговорили про загальне декларування доходів, яке не має стосуватися лише тих, хто отримує доходи від держави (приміром, пенсіонерів). Проте, більше подробиць свого варіанту загального декларування доходів громадян нова команда не вказує.

Якщо ж пригадати, то за останні 5 років нинішньої влади таких ідей було теж достатньо. Але жодна з них не отримала схвалення ані суспільством, ані навіть провладною коаліцією.

Що ж пропонували законопроекти про декларування доходів

 

1. Проект Закону про нульову декларацію (№ 3661 від 17.12.2015, автор – нардеп Кірш О.В.) Стан — проект відкликано.

Нульова декларація представлялась як режим звільнення фізосіб – резидентів від юридичної відповідальності за порушення податкового, валютного законодавства, законодавства про ЄСВ. Держава гарантувала би, що проти тих, хто подаватиме нульову декларацію не порушуватиметься кримінальна справа.

Її подання добровільне. При цьому суб`єкт подання нульової декларації звільняється від необхідності зазначення в такій декларації інформації про джерела походження об`єктів щодо яких подається нульова декларація.

Та найцікавіше те, що об'єктом оподаткування податком є доходи, інше майно, майнові права, зазначені у нульовій декларації платника податку.

Ставки діють окремо для кожної частини доходу в межах визначених інтервалів із складанням податків з кожної частини:

 

Вартість об'єкта оподаткування

Ставка податку,

у відсотках до вартості об'єкта оподаткування

до 25 млн гривень    

1 відсоток

від 25 000 001 грн до 50 млн гривень

2 відсотки

від 50 000 001 грн до 75 млн гривень

3 відсотки

від 75 000 001 грн до 100 млн гривень

4 відсотки

від 100 000 001 грн

5 відсотків

2. Проект Закону про легалізацію майна в зв'язку з добровільним декларуванням майнового стану та незадекларованих доходів фізичних осіб (№ 6504 від 25.05.2017, автор – нардеп Мураєв Є.В.). Стан -опрацьовується в комітеті.

Пропонував легалізувати майно, яке набули суб’єкти легалізації у власність до 1 січня 2018 року. Для цього мала б подаватися одноразово спеціальна декларація до контролюючого органу.

Суб’єкт легалізації і особа, інформація про яку міститься в спеціальній декларації, звільнялись б від кримінальної та адміністративної відповідальності, відповідальності за податкові правопорушення.

Легалізація майна відбувалась би за умови або зарахування суми грошових коштів, зазначених у спеціальній декларації, яку платник податку подав, строком не менше ніж на два роки на безоплатній основі на спеціальні рахунки, або ж суб’єктом легалізації придбано довгострокові державні облігації, або ж суб’єктом легалізації сплачено всю суму ПДФО за ставкою, яка встановлена ПКУ в залежності від загальної суми зазначеного в спеціальній декларації майна.

3. Проект Закону про правовий режим добровільного декларування коштів, майна та інших об'єктів фізичними особами (№ 8257 від 10.04.2018, автори – нардепи Шинькович А.В., Чекіта Г.Л.). Стан - опрацьовується в комітеті.

Передбачає запровадження режиму добровільного декларування як підстави для звільнення фізосіб – резидентів від відповідальності. Одноразове декларування  є добровільним.

Встановлюється податок за єдиною незначної ставкою в розмірі 2,5% вартості об’єктів декларування на всі об’єкти декларування, окрім готівкових коштів.

4. Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів (щодо особливостей декларування та оподаткування активів/доходів фізичних осіб в рамках Програми розкриття інформації) (№ 9405 від 14.12.2018, автор — нардеп Тарута С.О.). Стан  - опрацьовується в комітеті.

Запровадження особливостей декларування та оподаткування активів (доходів) фіосіб в рамках Програми розкриття інформації (далі - Програма), яка мала би діяти 18 місяців та включати дві складові:

загальну - проведення станом на 31 грудня 2020 року одноразового декларування майнового стану, активів (доходів) фізичних осіб;

спеціальну частину - запровадження  з 01.06.2019 по 01.10.2020 особливостей справляння ПДФО з активів (доходів), які не задекларовано у минулих періодах.

Програма розповсюджювалася би на активи (доходи) фізосіб – громадян України вартістю понад 150 тис. гривень, які (активи) знаходяться як на території України, так і за її межами.

Для одноразового декларування фізособи – громадяни України подавали б до контролюючого органу спеціальну декларацію про майновий стан та активи (доходи) станом на 31 грудня 2020 року. Не потрібно подавати її, якщо сумарна вартість об’єктів декларування не перевищує 2 млн. гривень. Граничний строк подання декларації - 1 травня 2021 року. Протягом наступного календарного року контролюючи органи отримали б право отримати документи з  підтвердженням фізичної наявності або задекларованої вартості будь-якого активу (доходу).

Тимчасово, з 1 липня 2019 року по 31 жовтня 2020 року включно, в рамках спеціальної частини Програми розкриття інформації, фізособи – резиденти та/або громадяни України мали б право застосовувати особливості справляння ПДФО з активів (доходів), що не задекларовано у минулих податкових періодах.

Ну і звісно ж Програма розкриття інформації передбачатиме надання суб’єктам Програми державних гарантій у вигляді, зокрема, звільнення від відповідальності.

Всі перелічені законопроекти не знайшли підтримки в Парламенті, і «зависли» на рівні їх внесення на розгляд профільних комітетів.

Хоча варто відмітити, що це здебільшого депутатські законопроекти. Що ж в цей час пропонував Уряд або профільний податковий комітет ВРУ?

Вперше за владний період 2014-2018 року, ідея одноразового декларування виношувалася ще наприкінці 2014 року Урядом Яценюка А.П. Адже первинний поданого на перше читання законопроекту щодо податкової реформи (№ 1578 від 22.12.2014) передбачав, зокрема, що суб’єкти декларування мають право подати до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси разову декларацію про кошти, майно та валютні цінності із зазначенням об’єктів декларування. Суб`єкт декларування звільнявся би від необхідності зазначення в декларації інформації про джерела походження об`єктів декларування, але на вимогу контролюючих органів мав би документально підтвердити наявність коштів у національній та іноземній валюті, цінних паперів, часток (паїв) у майні юридичних осіб, інших майнових (речових) прав, рухомого та нерухомого майна зазначених у разовій декларації. У разі неподання разової декларації для визначення зобов’язань по ПДФО із застосуванням методу контролю за витратами та доходами в майбутніх періодах задекларованими вважалась би вартість активів платника податків - фізособи у розмірі 200 тисяч гривень та вартість інших активів, які зареєстровані у встановленому законодавством порядку станом на 1 січня 2015 року.

Проте тоді перед Новим Роком поспіхом перед другим читанням цей розділ прибрали, а ідею одноразового декларування відклали на «кращі часи».

Також про одноразове декларування доходів громадян не один раз говорила й Южаніна Н.П., голова Комітету з питань податково та митної політики ВРУ та представник БПП, тобто провладної коаліції. У 2016 році вона зазначала, що разове декларування дозволить заможним громадянам легалізувати свої доходи за ставкою 5% і це допоможе вивести бізнес з тіні, дозволивши підприємцям платити «білу» зарплату. А вже у 2018 році відзначала: суть декларування полягає в тому, що громадяни добровільно розкриють інформацію про володіння активами за кордоном та сплатять з них відповідні податки, а держава гарантує їм цілковите звільнення від адміністративної та кримінальної відповідальності за податкові та валютні правопорушення. Кампанія з добровільного декларування іноземних активів мала би взяти старт найпізніше – на початку 2019 року, адже Україна долучається до багатостороннього обміну податковою інформацією, через що відомості про рахунки, відкриті податковими резидентами України в інших юрисдикціях, стануть доступні контролюючим органам вже після 2019 року.

Наприкінці 2018 року Ніна Южаніна стверджувала, що в профільному комітеті напрацьовано законопроект, що передбачає проведення  декларування раніше не задекларованих активів з внесенням одноразового платежу, розмір якого диференціюватиметься залежно від того, чи будуть такі активи повернено в Україну. У разі ж якщо особа не братиме участь в кампанії з одноразового декларування, це означатиме, що вона володіє виключно тим майном, інформація про яке міститься в державних реєстрах, і лише грошовими коштами, економічно обґрунтований розмір яких буде визначено законом.

Наразі ж самого законопроекту комітетом так і не винесено на розгляд ВРУ, і, зважаючи на заяви команди новообраного Президента про свої напрацювання по цьому питання, марно сподіватися, що Комітет його подаватиме найближчим часом.

Разом з тим, законопроект про одноразового декларування активів фізичних осіб в будь-якому разі буде від Уряду. Бо йому спільно з НБУ доручено розробити та внести на розгляд ВРУ вказаний документ (п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII). І схоже розглядати його доведеться напевно уже новому складу ВРУ. Такий непопулярний законопроект малоймовірно розглянуть влітку чи на початку осені в розпал виборчих перегонів.

Адже, зупинившись на тих ініціативах, які втілилися у законопроектах, раніше внесених до ВРУ, стає ясно, що однакові умови амністії капіталу не можуть застосовуватися до усіх без винятку. Суспільство не сприймає, що на одному рівні мають «оголитися» олігарх та скажімо, заробітчанин, котрий їздить до Польщі аби утримувати сім’ю.

В суспільстві є запит на декларування доходів заможних громадян, власників великого бізнесу, держслужбовців, керівників держкомпаній. Проте чи можемо ми на сьогодні стверджувати, що у всього українського суспільства податкова культура на тому рівні, який дозволить безпроблемно приступити до декларування доходів усіма громадянами України?

Все-таки, декларування — це навик, якого доведеться набути, навчитися. Це додаткові зусилля та відповідальність. А поки-що суспільство не розуміє позицію влади, яка зобов’язує декларувати доходи двірника ЖЕКу на мінзарплаті і водночас готова амністувати капітал мільярдеру, власнику кіпрської компанії.

Українці мають із 2017 року доступ до е-декларацій посадовців державного та комунального сектору, проте не бачать результату у вигляді рішень суду про арешт майна високопосадовців та вироків суду про позбавлення волі за фінансові махінації. Але вони чують про високі зарплати очільників міст, директорів держкомпаній.

Одноразове декларування доходів не може йти без одночасних змін в системі оподаткування доходів фізосіб.

Тобто, у суспільства може виникнути занадто багато питань і недовіри до такої законодавчої новації. Тому новій владі доведеться досить обережно до нього підходити і лише політичної волі тут недостатньо. Це проблема передусім довіри до державних інституцій, правоохоронних органів та справедливого оподаткування доходів. А цієї довіри наразі немає.

Обов’язкове декларування доходів — це нормальна практика країн ЄС. Але станеться воно лише тоді, коли громадяни України зрозуміють, що їм варто сплачувати податки, а про їх права дійсно дбає держава, забезпечуючи їм нележний рівень освіти, охорони здоров’я, безпеки і т.д.

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН

Войдите, чтобы оставить комментарий