За договором факторингу (фінансування під поступку права грошової вимоги) одна сторона (чинник) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату (будь-яким передбаченим договором способом), а клієнт поступається або зобов'язується поступитися чиннику своїм правом грошової вимоги до третьої особи (боржникові).
Зобов'язання чинника за договором факторингу можуть передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних з грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1079 Цивільного кодексу визначено обмежене коло осіб, які можуть бути чинниками за договором. Чинником може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.
У разі укладення договору факторингу між особами, які не є фінансовими установами, він може бути визнаний недійсним в судовому порядку.
Кваліфікувати угоду як договір факторингу або як переуступання права вимоги можливо тільки при дослідженні умов договору і господарських операцій (первинних документів, що підтверджують їх здійснення) при його виконанні.
Лист Миндоходов від 04.11.2013 р. N 14656/6/99-99-19-03-02-15.
