У Верховній Раді зареєстровано проект Закону про франчайзинг (№ 7430), який визначає поняття франчайзингу, а також правові й економічні засади його здійснення.
Так, франчайзинг - це підприємницька діяльність, за якою на договірній основі одна сторона (правоволоділець) зобов'язується передати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на визначений строк до 3-х років комплекс виключних прав на використання (з обов'язковою поміткою «на умовах франчайзингу») знака для товарів і послуг, фірмового найменування, послуг, технологічного процесу та (або) спеціалізованого обладнання, комерційної інформації, що охороняється законом, а також інших передбачених договором об'єктів виключних прав.
Сторонами договору франчайзингу є правоволоділець та користувач, за яким правоволоділець зобов'язується передати користувачеві за винагороду на строк або без такого право використання в господарській діяльності користувача комплексу виключних прав, що належать правоволодільцю.
Договір франчайзингу передбачає використання комплексу виключних прав правоволодільця, у певному обсязі (зокрема з визначенням мінімального чи максимального обсягу використання) із зазначенням або без зазначення території використання стосовно певної сфери підприємницької діяльності (продаж товарів, одержаних від правоволодільця або вироблених користувачем, провадження іншої торговельної діяльності, виконання робіт, надання послуг).
Договір франчайзингу може передбачати передання частини прав із володіння, користування та розпорядження комплексом виключних прав, використання яких можливе в разі провадження господарської діяльності.
Договір франчайзингу повинен бути укладений у письмовій формі й відповідати вимогам законодавства.
Водночас документ визначає, що є винагородою за договором франчайзингу, обов'язки правоволодільця та користувача, відповідальність правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувачів, а також особливості припинення договору франчайзингу.
