Операція з безоплатного передання матеріалів за договором позички в строкове користування без переходу права власності на них не є об'єктом оподаткування в розумінні п. 185.1 ПКУ, оскільки така операція не відповідає визначенню операцій із постачання товарів/послуг, наданому пп. 14.1.185 і пп. 14.1.191 ПКУ.
Такий висновок зробила ДФСУ в ІПК від 15.01.2018 р. № 147/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.
Зі свого боку, зауважимо: у позичку не можна передавати речі, визначені родовими ознаками, які мають ознаки, властиві всім речам того ж роду, та вимірюються числом, вагою, мірою (ч. 2 ст. 184 ЦКУ). Адже якщо передану річ не можна ідентифікувати, то мовитиметься вже про позику.
Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦКУ, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Оскільки позика передбачає передання речей у власність, то таку операцію вже розглядатимуть як постачання. Відповідно, позикодавець зобов'язаний буде нарахувати ПДВ.
