Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, а також й іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV).
До платників ЄСВ віднесено, зокрема, роботодавців: дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України.
Однак за інформацією ДФС (лист від 16.02.2018 р. № 643/6/99-99-13-02-03-15/ІПК) на іноземних громадян, які працюють у представництвах іноземних підприємств, розташованих на території України, не поширюються норми ст. 253 КЗпП, то вони не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Тож зазначені представництва не є страхувальниками для іноземців у разі нарахування та виплати їм на території України доходу у вигляді заробітної плати.
При цьому заробітна плата таких громадян не є базою нарахування ЄСВ.
Отже, іноземні громадяни, які працюють у представництвах іноземних компаній, розташованих на території України, не мають права на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг за кошти Фонду соціального страхування України.
На це звертає увагу Управління виконавчої дирекції Фонду соцстраху у Дніпропетровській області.
