ВСУ розглянув позов працівника до підприємства за яким той намагався стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Цього разу ситуація полягала в тому, що з 01.07.2015 по 30.09.2015 особа працювала за строковим трудовим договором провідним інженером з охорони праці. 01.10.2015 її було прийнято на цю ж посаду в підприємстві, а 05.10.2015 звільнено за угодою сторін. На день звільнення з роботи підприємством була нарахована, проте не виплачена зарплата, у тому числі компенсація за невикористану відпустку, за відрядження.
На час звернення з позовом до суду фактичний розрахунок із особою проведений не був, а тому згідно ст. 117 КЗпП підприємство повинно виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Особа уважала, що оскільки вона працювала на підприємстві у два періоди (з 01.07.2015 по 30.09.2015 та з 01.10. 2015 по 05.10.2015), за кожним з яких за підприємством має рахуватися заборгованість по зарплаті, то розмір середнього заробітку також повинен розраховуватися за два періоди.
ВСУ у постанові від 04.04.2018 р. у справі № 147/388/17-ц вказує на те, що апеляційний суд передчасно дійшов висновку про те, що між сторонами переукладався строковий трудовий договір і він вважається укладеним на невизначений строк.
Так, особу звільнено 30.09.2015 у зв'язку із закінченням строку дії строкового трудового договору, про що було внесено запис до його трудової книжки. А 01.10.2015 позивача було прийнято на роботу на посаду провідного інженера з охорони праці та 05.10.2015 звільнено за угодою сторін.
У зв'язку з наведеним, для визначення трудових правовідносин сторін як таких, що укладені на невизначений строк, а це потягне за собою порядок обчислення стягнутих згідно ст. 117 КЗпП сум, суду слід з'ясувати, як саме оформлялися трудові відносини між сторонами, а саме чи тривали фактичні трудові відносини, чи жодна із сторін не вимагала їх припинення, чи було переукладено договори, чи укладалися незалежно один від одного і, як наслідок, саме так відбулась процедура звільнення позивача з роботи.
Тож є передчасним висновок суду про те, що періоди трудових відносин позивача з відповідачем необхідно враховувати при стягненні середнього заробітку як один період.
У залежності від встановлених фактичних обставин, у тому числі у разі доведення укладання двох окремих договорів, суду слід з'ясувати заборгованість по заробітній платі по кожному трудовому договору і вірно застосувати розрахунки середнього заробітку згідно Порядку обчисленні середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.
