Ми даємо ЗНАННЯ для прийняття рішень, ВПЕВНЕНІСТЬ в їх правильності і надихаємо на розвиток чесного бізнесу, як основного двигуна розвитку України
ВЕЛИКОМУ БІЗНЕСУ
СЕРЕДНЬОМУ ТА ДРІБНОМУ БІЗНЕСУ
ЮРИДИЧНИМ КОМПАНІЯМ
ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРУ
КЕРІВНИКАМ
ЮРИСТАМ
БУХГАЛТЕРАМ
ФОПам
ПЛАТФОРМА
Єдиний інформаційно-комунікаційний простір для бізнесу, держави і соціуму, а також для професійних спільнот
НОВИНИ
та КОМУНІКАЦІЇ
правові, професійні та бізнес-медіа про правила гри
ПРОДУКТИ
і РІШЕННЯ
синергія власних і партнерських продуктів
БІЗНЕС
з ЛІГА:ЗАКОН
потужний канал продажів і підтримки нових продуктів

Продаж іноземної валюти: бухгалтерський та податковий облік

8.10.2018, 16:45
154
0
В статті розглянемо, які наслідки в бухгалтерському та податковому обліку матиме продаж іноземної валюти
В статті розглянемо, які наслідки в бухгалтерському та податковому обліку матиме продаж іноземної валюти

Продаж іноземної валюти - операція з продажу іноземної валюти за гривні. Таке лаконічне визначення міститься в Положенні про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженому постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281 (далі - Положення № 281).

Суб'єкти валютного ринку мають право здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти винятково на міжбанківському валютному ринку України (п. 6 р. І Положення № 281).

На практиці продаж інвалюти зазвичай передбачає, що банк за дорученням клієнта (чи без доручення у випадку обов'язкового продажу валюти) продає на міжбанківському валютному ринку іноземну валюту, а виручену від продажу суму гривень зараховує на поточний гривневий рахунок клієнта.

Зверніть увагу!

Наразі діє вимога щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в інвалюті з-за кордону на користь суб'єктів господарювання. Так, обов'язковому продажу підлягають 50% інвалютних надходжень. Ця вимога прописана в постанові Правління НБУ від 12.06.2018 р. № 65 і діятиме до 13.12.2018 (включно).

Вимога обов'язкового продажу поширюється на надходження в інвалюті групи 1Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.1998 р. № 34, і в російських рублях.

Детально про обов'язковий продаж іноземної валюти читайте в матеріалі "Обов'язковий продаж інвалютної виручки й інші валютні обмеження" газети № 207/2018.

Результат продажу валюти

Бухгалтерський облік

Іноземна валюта на рахунку підприємства обліковується за балансовою вартістю.

Балансова вартість валюти - вартість іноземної валюти, визначена за валютним курсом грошової одиниці України до іноземної валюти на дату здійснення господарської операції чи на дату складання балансу (п. 4 П(С)БО 15 "Дохід"). Причому офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений НБУ (ст. 1 р. І Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. № 679-XIV).

Датою здійснення господарської операції у цьому разі є дата продажу іноземної валюти. Так, у виписці банку вказуватиметься дата, коли така інвалюта безпосередньо була продана. А тому курсом НБУ на цю дату й слід керуватися. Водночас зауважимо: у такому випадку потрібно брати курс НБУ на початок дня дати продажу інвалюти (п. 5 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів"):

"Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат)".

Продається іноземна валюта банком на міжбанківському валютному ринку, тобто за курсом МВРУ. Унаслідок продажу валюти може виникати різниця між ціною продажу валюти та її балансовою вартістю:

85425a4.jpg

Зауважимо: ціна продажу - це фактична сума гривень, виручена від продажу іноземної валюти.

Отримана різниця підлягає відображенню в бухгалтерському обліку. Звісно, якщо різниці немає, тобто ціна продажу дорівнює балансовій вартості, в обліку її не відображають. У разі якщо ціна продажу валюти більша за її балансову вартість (додатна різниця), матимемо дохід. Коли ціна продажу менша за її балансову вартість (від'ємна різниця), - витрати.

Дохід обліковується на субрахунку 711 "Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти", витрати - на субрахунку 942 "Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти" (див. Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291).

Приклад 1

1000 дол. США продали за 28760 грн.

Отже, ціна продажу становить 28760 грн.

Курс НБУ на початок дня дати продажу - 28,060 грн за 1 дол. США.

Балансова вартість валюти - 28060 грн (28,060 * 1000).

Різниця між ціною продажу та балансовою вартістю становить 700 грн (28760 - 28060).

Оскільки різниця додатна, матимемо дохід від продажу валюти, який обліковуватиметься на субрахунку 711.

Крім того, слід зауважити: для обліку іноземної валюти на розподільчому рахунку наказом Мінфіну України від 18.06.2015 р. № 573 (набрав чинності 24.07.2015) до Плану рахунків було введено субрахунок 316 "Спеціальні рахунки в іноземній валюті" (див. матеріал "Інвалюта на розподільчому рахунку: як застосовувати субрахунок 316" газети № 166/2015).

Згідно з Інструкцією № 291, цей субрахунок призначений для обліку коштів в іноземній валюті, що підлягають розподілу чи додатковому попередньому контролю, у т.ч. сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу відповідно до законодавства. Отже, Мінфін воліє бачити рух коштів на розподільчому рахунку в обліку підприємства.

На замітку

Наразі немає єдиної позиції стосовно того, чи є розподільчий рахунок власністю підприємства. Одні спеціалісти стверджують, що розподільчий рахунок все ж є власністю підприємства. Аргументують вони власну позицію таким принципом бухгалтерського обліку, як превалювання суті над формою. Адже інвалютні кошти вже надійшли підприємству, хоча й прямо використати їх воно не може (фактично за аналогією до придбаного товару, який, не надійшовши на склад, продається іншому підприємству). Такі спеціалісти рекомендують відображати в бухобліку операції на розподільчому рахунку, у тому числі - розраховувати за коштами на ньому курсові різниці.

Стверджувати, що викладена вище позиція не має права на життя, некоректно. Тому бухгалтер повинен самостійно визначити, відображатимуться в бухобліку підприємства операції з розподільчого рахунка, чи ні. Головне, аби в бухобліку був дотриманий принцип послідовності, і вибраний підхід стосувався всіх операцій.

Ми, своєю чергою, звертаємо увагу: активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому (п. 3 НП(С)БО 1). Тим часом грошові кошти (гроші) - готівка, кошти на рахунках у банках і депозити до запитання (п. 3 НП(С)БО 1).

Крім того, відповідно до пп. 2.35 Методрекомендацій № 433 у статті балансу "Гроші та їх еквіваленти" відображають…

Особливості обліку імпорту й експорту за таких обставин наведемо в таблицях 1 і 2 відповідно в продовженні матеріалу "Продаж іноземної валюти: бухгалтерський та податковий облік" газети"Інтерактивна бухгалтерія" за посиланням.

Для отримання доступу до вищезазначеного та інших матеріалів сервісу "Інтерактивна бухгалтерія" - скористайтеся ТЕСТОВИМ 3-денним доступом до сервісу.

Зв’язатися з редактором

Увійдіть, щоб залишити коментар
Розсилка від БУХГАЛТЕР.ua Тільки найважливіше і найцікавіше