Навчання працівників: правові підстави, гарантії, оплата, облік та оподаткування

На практиці виникає чимало запитань щодо надання навчальної відпустки та її оплати, а також оплати проїзду до навчального закладу, якщо він знаходиться в іншому населеному пункті.

Не менш цікаві й обліково-податкові нюанси у випадку, коли навчання оплачує роботодавець. Тому розгляньмо всі перелічені питання у світлі чинного законодавства

Правові підстави, форми та види професійного навчання

Визначення професійного навчання міститься у Законі України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 р. № 4312-VI (далі - Закон № 4312).

Професійне навчання працівників - процес цілеспрямованого формування в працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок і вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов'язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.

(ст. 1 Закону № 4312)

Роботодавець для підвищення конкурентоспроможності має періодично забезпечувати в порядку, передбаченому законодавством, колдоговором й угодами, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації (абз. 2 ч. 3 ст. 34 Закону України "Про зайнятість" від 05.07.2012 р. № 5067-VI, далі - Закон про зайнятість).

Роботодавець може здійснювати формальне й неформальне професійне навчання працівників (ч. 5 ст. 6 Закону № 4312).

Формальне професійне навчання здійснюється відповідно до вимог стандартів професійної (професійно-технічної) освіти, типових навчальних планів і програм, освітніх програм, стандартів вищої освіти у закладі освіти чи безпосередньо в роботодавця (абз. 2 п. 2.1 Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженого наказом Мінпраці, МОН від 26.03.2001 р. № 127/151, далі - Положення № 127/151).

Формальне професійне навчання - це навчання працівників:

· робітничим професіям: первинна професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації робітників;

· перепідготовка, стажування, спеціалізація та підвищення кваліфікації керівників, професіоналів і фахівців.

За результатами формального професійного навчання працівників видають документи про освіту, зразки яких затверджено постановою КМУ "Про документи про загальну середню та професійно-технічну освіту державного зразка і додатки до них" від 22.07.2015 р. № 645 і постановою КМУ "Про документи про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка" від 31.03.2015 р. № 193.

Неформальне професійне навчання за згодою працівників здійснюється безпосередньо в роботодавця - за рішенням роботодавця та за його кошт. Для такого навчання законодавчо не визначено місце набуття, строки та форму навчання. За результатами неформального навчання видається довідка, у котрій зазначаються професія (спеціальність), кваліфікація, за якою здійснювалося навчання, напрям підвищення кваліфікації, строки навчання.

Професійне навчання працівників може здійснюватися безпосередньо в роботодавця, на договірній основі в ПТНЗ й у ВНЗ, на підприємствах, в установах, організаціях. Роботодавець може утворити окремий підрозділ із питань професійного навчання чи покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців.

Форми навчання можуть такими: денна, вечірня (змінна), очно-заочна, дистанційна, екстернатна, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами (ст. 7 Закону № 4312).

Роботодавець має право укладати з працівниками чи іншими особами, які не перебувають із ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Зазначеним договором працівника або іншу особу, направлену на навчання, можуть зобов'язати відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця по закінченню навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов'язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати і строку навчання, але не більш як три роки (ч. 4 ст. 34 Закону про зайнятість).

У нашому матеріалі акцентуймо увагу на професійному навчанні працівників у ВНЗ.

Оформлення договірних відносин між підприємством, ВНЗ і працівником

Договір про надання освітніх послуг між ВНЗ і підприємством укладається на основі форми Типового договору про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою, затвердженого постановою КМУ від 19.08.2015 р. № 634 (далі - Типовий договір № 634).

Договір про надання освітніх послуг може укладатися між трьома сторонами: ВНЗ (виконавцем), підприємством (замовником) й одержувачем (працівником або сторонньою фізособою).

У такому договорі встановлюють загальну вартість освітньої послуги за весь строк навчання, а коли платну освітню послугу надають протягом декількох років, у договорі зазначають вартість освітньої послуги за кожен календарний рік окремо. Також договором передбачають, з якою періодичністю замовник уносить плату (одноразово (щороку, щосеместрово, щомісяця), указуючи спосіб оплати (готівкою, безготівково) та граничний строк оплати (день, місяць, рік)).

Типовий договір № 634 також передбачає, що дія договору тимчасово припиняється в разі надання одержувачу освітньої послуги академічної відпустки згідно із законодавством на весь строк такої відпустки, про що вносяться відповідні зміни в договір.

Зверніть увагу! Розмір плати за весь строк навчання для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, підвищення кваліфікації встановлюється закладами вищої освіти в національній валюті. Заклад вищої освіти має право змінювати плату за навчання в порядку, передбаченому договором, не частіше ніж раз на рік і не більш як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік (ч. 7 ст. 73 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 р. № 1556-VII, далі - Закон № 1556).

Типовим договором № 634 передбачені такі підстави для розірвання договору про надання освітніх послуг:

· за згодою сторін;

· у разі неможливості виконання стороною договору своїх зобов'язань у зв'язку з прийняттям нормативно-правових актів, що змінили умови, установлені договором щодо освітньої послуги, і незгоди будь-якої зі сторін унести зміни в договір;

· у разі ліквідації юридичної особи - замовника чи виконавця, якщо не визначений правонаступник;

· у разі відрахування з навчального закладу одержувача згідно із законодавством;

· за рішенням суду в разі систематичного порушення або невиконання однією зі сторін умов договору.

З працівником (іншою особою) підприємство має право згідно із ч.ч. 4 і 5 ст. 34 Закону про зайнятість укласти окремий договір, яким передбачити:

· зобов'язання працівника (фізособи) відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в роботодавця, що оплатив навчання, по закінченню навчання протягом погодженого сторонами строку, але не більш як три роки;

· відшкодування працівником (фізособою) підприємству витрат, пов'язаних з оплатою навчання, або їх частини пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором, - якщо така особа звільняється з роботи до закінчення погодженого сторонами строку;

· можливість не відшкодовувати витрати, пов'язані з навчанням, якщо такі особи не стали до роботи чи були звільнені з роботи у зв'язку з:

· установленням інвалідності;

· звільненням за ініціативою роботодавця, що не пов'язане з учиненням працівником протиправних дій;

· призовом на військову службу чи направленням на альтернативну (невійськову) службу;

· звільненням за власною ініціативою через порушення роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного чи трудового договору;

· необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю та (або) особою з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності)…