Для банків, при отриманні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу, право на включення в податковий кредит сум ПДВ на підставі отриманих податкових накладних зберігається до моменту продажу такого закладеного майна.
Як відомо, податкова накладна видається продавцем на вимогу покупця і є основою для нарахування сум податку і включення в податковий кредит.
Якщо продавець відмовляється видати податкову накладну, порушує порядок її заповнення або реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець має право прикласти до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, що є основою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
Звернення стягнення на предмет іпотеки (запоруки) шляхом його продажу банком без отримання майнових прав (від свого імені або від імені іпотекодавця (заставника)), згідно пп. 14.1.191 НКУ, є операцією з поставки товару як іпотекодавця (заставника), так і банку.
Така угода підпадає під умови постачання товарів, викладені в п. 189.4 НКУ, тому банк як продавець предмета іпотеки (запоруки), повинен визначити податкові зобов'язання і податковий кредит по ПДВ за результатами цієї операції.
Обернувши стягнення на предмет іпотеки (запоруки), банк погасив кредитну заборгованість позичальника, і підтверджує цю операцію меморіальними ордерами. В даному випадку ордери є первинними документами і засвідчують факт проведення розрахунку з позичальником за реалізоване заставне майно. Копії таких ордерів, подані разом із скаргою на постачальника, є достатньою підставою для отримання банком права на віддзеркалення податкового кредиту по ПДВ.
Про це повідомляє Миндоходов в листі від 17.10.2013 р. № 13491/6/99-99-15-03-01-16.
Також у вказаному листі контролюючий орган розглянув питання відносно плати за землю і повідомив таке: за наявності відповідних документів, що встановлювали право, на нежитлове приміщення банк повинен сплачувати до бюджету податок за площі під таким приміщенням з урахуванням пропорційної долі прибудинкової території.
