Нещодавно ВСУ розглянув чергову перепалку між платником податків і податківцями, у якій останні вимагали визнання здійснених операцій фіктивними з декількох причин.
По-перше, постачальники не мали необхідних ресурсів й умов для ведення госпдіяльності; по-друге, на балансі позивача наявні вантажні автомобілі, що виключає розумні економічні причини (ділову мету) для залучення вантажних автомобілів - самоскидів контрагента.
На підтвердження фактичної поставки товару постачальником позивачем під час розгляду справи надано копії рахунка-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, сертифікатів якості виробника сталі, довіреності на отримання ТМЦ, подорожнього листа вантажного автомобіля.
При цьому судами правильно зауважено, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки й акт про проведення перевірки контрагентів не містять об'єктивних і підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки в останніх відсутній аналіз первинних документів по взаємовідносинах із позивачем, і вони ґрунтуються лише на аналізі податкової звітності контрагентів позивача, що не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення спірних операцій із позивачем. Водночас відсутність посадових осіб контрагентів за юридичною адресою жодним чином не вказує на їх недобросовісність, адже чинне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб суб'єктів господарювання постійно перебувати за адресою підприємств, управління діяльністю яких вони здійснюють.
Суди в попередніх інстанціях, із чим ВСУ погодився, відхилили доводи фіскалів про відсутність ділової мети для залучення позивачем вантажних автомобілів-самоскидів контрагента з огляду на недоведеність податковим органом факту наявності в позивача такої техніки в кількості, необхідній для виконання спірних операцій.
Таким чином, ВСУ повністю визнав право позивача на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту й зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат за результатами таких операцій.
