За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ч. 1 ст. 56 КЗпП).
Отже, неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи чи кількості днів роботи протягом тижня.
У листі Мінсоцполітики від 12.02.2018 р. № 238/0/101-18/284 розглянуто випадок, коли на підприємстві встановлено два вихідних дні - субота та неділя. Для окремого працівника запроваджено режим роботи - один день на тиждень (понеділок). Дні з вівторка по п'ятницю є його вільними від роботи днями. На думку Мінсоцполітики, враховуючи норми ч. 3 ст. 56 КЗпП, згідно з якою робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників, тоді у випадку залучення такого працівника до роботи у дні з вівторка по п'ятницю, оплата за роботу в ці дні може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі відповідно до ст. 72 КЗпП.
