У разі, якщо вказані працівником в заяві про звільнення причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпПУ), - не підтверджуються, або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпПУ. На цьому наголосив ВС/КЦС у постанові від 13.06.2018 р. у справі № 741/1128/17, зіславшись на постанову від ВСУ від 22.05.2013 р. № 6-34цс13, в якій раніше була сформована відповідна правова позиція.
За результатами розгляду справи ВС/КЦС визнав незаконним і скасував наказ роботодавця про звільнення з роботи працівника на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпПУ.
Водночас оскільки судами попередніх інстанцій не було встановлено порушення роботодавцем трудового законодавства, ВС/КЦС підтвердив відсутність підстав для зміни формулювання звільнення на ч. 3 ст. 38 КЗпПУ.
Також ВС/КЦС додав: у зв'язку зі скасуванням наказу про звільнення, працівник не вважається таким, що припинив трудові відносини з роботодавцем, а отже до виниклих правовідносин не застосовуються положення ст.ст. 116, 117 КЗпПУ, які передбачають можливість стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні працівника.
Більше на тему припинення трудових відносин читайте у свіжому матеріалі "Звільнення: підстави, оформлення, належні виплати" сервісу "Інтерактивна бухгалтерія".
| Для отримання доступу до цього та інших матеріалів сервісу "Інтерактивна бухгалтерія" - скористайтеся ТЕСТОВИМ 3-денним доступом до сервісу. |
Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку в Facebook щоб завжди залишатися в курсі актуальних бухгалтерських подій
