В умовах фінансової кризи договори на переробку давальницької сировини особливо актуальні, оскільки дають можливість досягати бажаних результатів без використання додаткових ресурсів.
У ЦКУ договори давальницької переробки окремо не виділяють і регламентують загальними положеннями гл. 61 "Підряд". Такі договори зараховують до договорів підряду з виконанням роботи з матеріалу замовника (ст. 840 ЦКУ).
Ключовий момент під час укладання договорів на переробку давальницької сировини полягає в тому, що право власності на передані переробнику матеріали та виготовлена продукція належать замовнику. Проте це важливо окремо вказати в договорі.
Варто також урахувати, що виконавець (переробник) за договором на переробку давальницької сировини виконує саме роботи (а не надає послуги).
У договорі на переробку давальницької сировини має бути зазначено такі відомості (ч. 2 ст. 840 ЦКУ):
1) норми витрат матеріалу;
2) строки повернення залишку матеріалу й основних відходів (за замовчуванням уважають, що відходи належать замовнику).
Якщо відходи замовнику не повертають, то в договорі потрібно вказати умови:
- утилізації відходів за дорученням замовника (договір комісії або доручення на утилізацію відходів) або
- переходу права власності на відходи до переробника.
У першому варіанті (утилізація за дорученням замовника без переходу права власності на відходи до переробника) дії щодо утилізації здійснюють на підставі договору комісії або доручення із замовником, у якому домовляються про умови утилізації, зокрема:
- умови компенсації замовником здійснених комісіонером (повіреним) витрат на утилізацію;
- можливу винагороду, яку виплачують комісіонеру (повіреному) за утилізацію, або ж її відсутність.
У другому варіанті умови переходу права власності також фіксують у договорі. Відходи, що мають господарську цінність, можуть переходити до переробника за договором купівлі-продажу за плату або безоплатно, а "негосподарські" відходи зазвичай передають переробнику безоплатно;
3) відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Замовник може розплатитися з переробником грошовими коштами, давальницькою сировиною (матеріалами) чи готовою продукцією. При цьому можливі такі варіанти:
- у договорі відразу передбачено, що розрахунок проводять сировиною (готовою продукцією). У цьому разі є бартерний договір (пп. 14.1.10 ПКУ);
- у договорі зазначено розрахунок грошовими коштами за роботу переробника, а згодом сторони домовляються про проведення взаємозарахування за зобов'язаннями замовника в частині оплати роботи переробника з його зобов'язаннями за іншим договором купівлі-продажу сировини (готової продукції). Такий договір не вважають бартерним, оскільки зобов'язання зараховують за різними договорами.
Розлогіше про особливості давальницьких операцій читайте у статтях видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН:
- "Переробка давальницької сировини: правове регулювання";
- "Переробка давальницької сировини з нерезидентами: валютний нагляд";
- "Переробка давальницької сировини: митне регулювання операцій із нерезидентом на території України";
- "Переробка давальницької сировини: митне регулювання операцій резидента за межами території України";
- "Переробка давальницької сировини: облік у сторін за внутрішньоукраїнськими операціями";
- "Переробка давальницької сировини: облік у замовника за ЗЕД-договором із нерезидентом";
- "Переробка давальницької сировини: облік у переробника за ЗЕД-договором із нерезидентом".
Для отримання доступу до професійної аналітики видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН, іншим документам та інструментам інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН поспішайте скористатися тестовИм доступом і оцініть зручність та швидкість пошуку необхідних вам матеріалів.
