Згідно із законодавством України особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передачу йому відповідного результату (передача інформації, знаходження речі, знаходження фізичної особи і т. п.).
Як відомо, сума винагороди за виконання робіт (надання послуг) по цивільно-правових договорах є базою нарахування ЕСВ. Але по своїй юридичній природі публічна обіцянка винагороди відноситься до недоговірних зобов'язань і є умовною односторонньою угодою, яка містить елементи двох односторонніх угод, що мають зустрічний характер і які повинні відповідати один одному, здійснення яких означає укладення договору.
Таким чином, виплата винагороди, передбаченої публічною обіцянкою, заснована не на договірних стосунках, а встановлюється шляхом одностороннього волевиявлення і її розмір визначається не за домовленістю сторін, а в односторонньому порядку. Тому винагорода по публічній обіцянці не обкладатиметься ЕСВ.
Крім того, згідно із Законом про оплату праці винагороди по публічних обіцянках не відносяться ні до основної або додаткової зарплати, ні до інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Тобто виплата винагороди по публічних обіцянках не відноситься до бази нарахування ЕСВ, а значить, ЕСВ не нараховується на такі виплати.
Лист Миндоходов від 19.12.2013 р. № 17878/6/99-99-17-03-01-16.
