ГФСУ роз'яснила, що одержувачем (власником) бенефіціара (фактичним) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, відсотків, роялті, винагород і т. п. нерезидента, отриманим з джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких прибутків. Одержувачем бенефіціара не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо воно має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виступає лише посередником відносно такого доходу (п. 103.3 НКУ).
Законодавче визначення терміну одержувач (власник) "бенефіціара (фактичний) доходу" як в НКУ, так і в міжнародних договорах відсутній.
ВАСУ у своїй практиці виходить з того, що для визнання особи в якості фактичного одержувача доходу (власника бенефіціара) потрібна не лише наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але і з того, що таке особа має бути безпосереднім выгодоприобретателем, тобто особою, яка отримує вигоду від доходу і визначає його подальшу економічну долю. При визначенні фактичного одержувача доходу слід також враховувати виконувані функції і покладені на нерезидента риски.
Передбачені міжнародними договорами пільги по сплаті податку не можуть бути застосовані у разі, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, фактично одержуючого вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у разі, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом походження в Україні виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, що має вузькі, обмежені повноваження відносно доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з прибутків у вигляді роялті, дивідендів, відсотків, виплачує увесь дохід (його велику частину) іншому нерезиденту, який не міг застосувати пільгову ставку в разі, якби такий дохід виплачувався останньому безпосередньо.
