З початком 2016 року з Податкового кодексу зникли обмовки відносно обов'язкової реєстрації прав на землю. Нагадаємо, що раніше про неї йшла мова в контексті:
- орендної плати за земельні ділянки (основою для її нарахування вважалися зареєстровані належним чином угоди);
- єдиного податку 4-ої групи (до бази оподаткування включалася площа сільськогосподарських угідь і водного фонду, оформлені і зареєстровані відповідно до законодавства).
Тепер, згідно Закону України від 24.12.2015 р. № 909 - VIII реєстрацію прав на землю для цілей оподаткування не потрібно.
Тому основою для нарахування орендної плати за земельну ділянку знову признаються усі договори оренди такої земельної ділянкиа не тільки ті, які оформлені і зареєстровані відповідно до законодавства.
Відповідно, єдиним податком (група 4) обкладаються площі усіх сільськогосподарських угідь і земель водного фонду, що знаходяться у власності сільськогосподарського товаровиробника або надані йому в користування, в т.ч. на умовах оренди, а не тільки тих, які оформлені і зареєстровані відповідно до законодавства.
В той же час, як і раніше, обов'язок реєстрації прав на земельну ділянку встановлений ст. 125 Земельного кодексу України, а також ст. 4 Закони України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень" від 01.04.2004 р. № 1952 - IV.
Проте невиконання цього обов'язку вже не є формальною основою для ненарахування податків.
