Згідно з останніми роз'ясненнями Мінфіну, оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може слугувати підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі лише в разі його оплати, що підтверджується відповідними документами (див. лист Мінфіну України від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339).
Нині ГУ ДФС у м. Києві в листі від 31.03.2017 р. № 6964/10/26-15-14-05-04-22 зауважило: рахунок-фактура (інвойс) входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МКУ). Проте інвойс фактично є документом, відповідно до якого проводиться оплата за товар. Однак рахунки-фактури не фіксують господарську операцію, розпорядження чи дозвіл на її проведення, а мають лише інформаційний характер.
У зв'язку з прийняттям змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV інвойс можна вважати первинним документом. Але якщо взяти до уваги той факт, що йдеться про імпорт товару (сам процес розмитнення), то, маючи тільки інвойс, частина інформації буде недоступною.
Наприклад, у нас буде відсутня дата надходження товару, адже дата інвойсу здебільшого раніше терміну вантажно-митної декларації (далі - ВМД), унаслідок чого невідомо, який саме курс валют НБУ застосовувати, що унеможливить визначення фактичної вартості товару, а також розмір митних платежів та ПДВ. Зважаючи на це, для оприбуткування товару недостатньо лише одного інвойсу.
Водночас у листі Мінфіну України від 23.01.2013 р. № 31-08410-07-16/2073 прописано: митна декларація є первинним документом. Окрім того, ВМД зараховується до первинних документів, на яких базується бухгалтерський облік зовнішньоекономічних операцій.
Отже, для оприбуткування імпортованого товару слід застосовувати інформацію, наведену у ВМД.
