Послуга із залізничного перевезення надається пасажиру самим перевізником, тому проїзний документ (квиток) є за своєю суттю договором на перевезення, що укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об'єктом договору між іншими учасниками процесу оформлення замовлення на продаж проїзних документів.
При цьому транспортний квиток, що містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами, одночасно є документом, який дає право на отримання податкового кредиту (за умови дотримання інших правил щодо формування податкового кредиту) без отримання податкової накладної (пп. "а" п. 201.11 ПКУ) тільки платнику податку, який безпосередньо отримує послуги перевезення. Тому транспортний квиток не може бути підставою ні для визначення податкових зобов'язань, ні для формування податкового кредиту в особи, яка лише виконує замовлення на його оформлення (агента чи субагента).
Таким чином, суб'єкт господарювання, який є перевізником (надає послуги перевезення), визначає свої податкові зобов'язання з ПДВ з вартості наданих ним послуг з перевезення. У податковій накладній, що складається суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезення, відображається вартість послуг з перевезення.
Суб'єкт господарювання, який не є перевізником (не надає послуги перевезення) та здійснює лише оформлення/повернення проїзних і перевізних документів, прийом коштів за квитки та надає інші послуги в межах виконання агентського договору, визначає свої податкові зобов'язання з ПДВ лише з вартості наданих ним послуг щодо виконання договору на продаж таких проїзних документів без урахування вартості перевезення, що перераховується ним перевізнику.
У податковій накладній, що складається суб'єктом господарювання, який надає агентські послуги з продажу залізничних квитків, відображається вартість послуг, наданих у зв'язку з виконанням умов агентського договору, та сума ПДВ, визначена з вартості таких послуг.
