Верховний Суд констатує: відносини щодо адміністрування ЄСВ при одночасному перебуванні фізособи в трудових відносинах та наявності у неї статусу ФОП, якщо підприємницька діяльність він здійснюється, Законом про ЄСВ не врегульовано.
Проте самозайнята особа зобов'язана сплачувати ЄСВ не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником ЄСВ за неї є її роботодавець. В такому разі мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону про ЄСВ, на якому наполягає ГУ ДПС, про необхідність сплати ЄСВ для ФОП, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 р. (справа № 160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04.12.2019 р. (справа № 440/2149/19), від 23.01.2020 р. (справа № 480/4656/18).
Джерело: постанова ВС/КАС від 18.03.2020 р. у справі № 140/1777/19.
Робіть детальний аналіз судової практики щодо необхідних питань і швидко реагуйте на типові юридичні ситуації навіть у період карантину за допомогою комплексного антикризового пакету від ЛІГА:ЗАКОН. Оперативне, точність надійність у прийнятті важливих рішень. Замовити.
