Мінюст відповів на питання, чи дійсно, якщо сторони прописали в договорі, що він обов'язково повинен скріплюватися друком, але договір друком так і не скріпили, то визнати його недійсним буде не можна.
Фахівці відомства нагадали, що вимоги до письмової форми угоди встановлені ст. 207 Цивільного кодексу, серед яких - обов'язковість скріплення угоди друком може бути визначена по письмовій домовленості сторін.
Договір є ув'язненим, якщо сторони в належній формі досягли згоди за усіма істотними його умовами. Якщо сторони домовилися укласти договір в певній формі, він вважається ув'язненим з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для цього виду договорів не була потрібна.
Фахівці Мінюсту відмітили, що порушення форми договору може бути двох видів і відповідно мати різні правові наслідки:
- сторони порушили вимоги закону відносно форми договору. В цьому випадку договір можуть визнати недійсним (наприклад, недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору - ст. 220 ГКУ);
- сторони порушили домовленості відносно форми договору. В цьому випадку договір може бути визнаний неув'язненим (наприклад, сторони визначили, що письмова форма угоди має бути скріплена друком).
