Верховний Суд постановою від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц поставив крапку у трирічному процесі за позовом працівника до роботодавця - гірничого підприємства про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. Суд постановив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
ВС базував свої висновки на нормах Конституції України, КЗпП, Закону про охорону праці. Більш ніж 70 млн судових рішень можна знайти у системі VERDICTUM. Бажаєте отримати тестовий доступ до системи VERDICTUM - тисніть сюди.
У статті 173 КЗпП закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Частиною першою статті 2371 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інші негативні наслідки морального характеру.
Більше про відшкодування роботодавцем моральної шкоди - у публікації модуля ситуацій "Відшкодування моральної шкоди у трудових спорах" ІПС ЛІГА:ЗАКОН (спробуйте тестовий доступ).
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Зверніть також увагу на матеріали сучасного медіа для бухгалтерів "Інтербух" (скористайтеся ТЕСТОВИМ 3-денним доступом):
- "Розбираємо Закон № 466 по кісточках: зміни щодо ФОП, ПДФО, військового збору та інше";
- "Виплати звільненим працівникам: коли нараховувати ЄСВ";
- "Звільненому працівнику своєчасно не видали трудову книжку: як діяти і що загрожує роботодавцеві";
- "Як правильно застосовувати й обчислювати позовну давність".
Підписуйтеся на наш канал у Telegram і сторінку в Facebook, щоб завжди бути в курсі бухгалтерських подій.
