Якщо грошове зобов'язання нараховане податківцями до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 ПКУ, то податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня його виникнення, крім випадків, передбачених абз. 3 п. 59.1 ПКУ. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п. 102.4 ст. 102 ПКУ).
Абз. 3 п. 59.1 ПКУ передбачено, що податкову вимогу не надсилають, а заходи, спрямовані на погашення податкового боргу, не застосовують, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 180 НМДГ. Проте при її збільшенні до розміру, що перевищує 180 НМДГ, контролери уже вручають податкову вимогу такому платнику. Строк давності, визначений п. 102.4 ПКУ для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує 180 НМДГ.
Отже, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків грошового зобов'язання, що визначений в податковому повідомленні-рішенні, на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) нараховується пеня з урахування строку давності, що складає 1095 днів, якщо загальна сума боргу перевищує 3060 грн.
Тобто пеня не нараховується, якщо минуло більше 1095 днів від дня, коли у контролерів (відповідно до пп. 129.1.1 ПКУ) виникло право нарахувати пеню платнику податків за умови, що загальна сума боргу перевищувала 3060 грн.
Джерело: роз'яснення ДПС із категорії 132.02 розділу "Запитання - відповіді з Бази знань" ЗІР (zir.tax.gov.ua.)
До підприємства прийшли контролюючі органи? Знайте, як захистити бізнес правовим шляхом з ІТ-платформою LIGA360. Подробиці за посиланням.
