ВАСУ вважає, що до 01.01.2013 р. у керівників податкових органів відсутнє право поводитися з позовом до платника податків відносно нарахування і сплати податкових зобов'язань, коригування негативного значення об'єкту оподаткування або інших показників податкової звітності в результаті застосування звичайних цін на підставі пп. 20.1.38 НКУ.
У разі пред'явлення податковим органом в період з 01.01.2011 р. до 31.12.2012 р. такого позову суд відмовляє у відкритті виробництва, а відкриті виробництва підлягають закриттю.
Визначення податкових зобов'язань, пов'язаних з порушенням правил застосування звичайних цін :
- до 01.01.2013 р., здійснюється в загальному порядку. Податковий орган при встановленні порушень платником податків правил застосування звичайних цін повинен направити (вручити) такому платникові податків податкове повідомлення-рішення, як це передбачено ст. 54 і 58 НКУ. У разі несплати суми грошового зобов'язання, визначеного в повідомленні-рішенні і погодженого в установленому порядку, відповідна сума підлягає стягненню як податковий борг відповідно до норм глави 9 НКУ;
- з 01.01.2013 р., відбуватиметься тільки за результатами розгляду в суді позову податкового органу, пред'явленого на підставі пп. 20.1.38 НКУ.
При застосуванні пп. 20.1.38 НКУ слід враховувати його кореспондування з іншими нормами, зокрема, ст. 39 НКУ.
Пункт 39.18 НКУ встановлює алгоритм дій податкового органу за визначенням платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, що передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки і винесення по її результатах окремого податкового повідомлення-рішення, в якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.
У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати вказаної в нім суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І тільки після цього керівник податкового органу поводиться з відповідним позовом до платника податків.
Виходячи з викладеного, поводження керівника податкового органу з таким позовом є завершенням послідовності дій податкового органу по застосуванню звичайних цін. При цьому обов'язковою умовою для поводження з таким позовом являється відгук податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі п. 39.15 НКУ.
Таким чином, право податкових органів, визначене пп. 20.1.38 НКУ, може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури за визначенням платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і тільки у разі відгуку податкового повідомлення рішення, винесеного згідно п. 39.15 НКУ.
Тому поводження керівника податкового органу з позовом про нарахування і сплату податкових зобов'язань, про коригування негативного значення об'єкту оподаткування або інших показників податкової звітності в результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, встановленого ст. 39 НКУ, неможливо (лист від 14.06.2012 р. № 1500/12/13-12).
