Минсоцполитики відмітило, що режим роботи, тривалість робочого часу (зміни) і часу відпочинку встановлюються працедавцем в правилах внутрішнього трудового розпорядку або в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством і Галузевою угодою.
При роботі в нічний час може скорочуватися тільки тривалість зміни, а тижнева норма годинника робочого часу не скорочується. Тобто в одну ніч тривалість роботи може бути скорочена на одну годину, а через декілька днів на цей же час має бути збільшена тривалість роботи в денний час. Тому скорочення тривалості роботи в нічний час здійснюється в межах встановленого працівникові режиму робочого часу. Графіки змінності повинні забезпечити відробіток 40-годинного робочого тижня.
Отже, у разі, коли працівник прийнятий для роботи в нічні зміни, їх тривалість не скорочується.
Також працедавець може у разі потреби за умовами виробництва встановити однакову тривалість змін, тобто зрівняти денну зміну з нічною.
Загального нормативно-правового акту, який би надавав право встановлювати тривалість зміни 24 або 12 годин, нині немає.
Виходячи з виробничих потреб, працедавець за узгодженням з профспілкою або в колективному договорі може встановлювати з урахуванням характеру і умов праці 12-годинну тривалість зміни. Не рекомендується встановлювати тривалішу зміну.
Графіки з 12-годинними змінами можуть бути привабливими як для працівників, так і для працедавців з тієї причини, що при їх використанні значно більше часу відводиться на відпочинок між змінами по порівнянню, наприклад, з 8-годинними графіками. Проте довгі робочі дні призводять до значної напруги організму і швидкого стомлення. Тому довша зміна може мати негативні наслідки для працездатності і стану здоров'я працівників. Особливо це стосується тих випадків, коли графік передбачає роботу як в денних, так і в нічних змінах (лист від 30.11.2012 р. № 463/13/116-62).
