Частиною першої статті 9 Цивільного кодексу встановлено, що його положення застосовуються до врегулювання стосунків, що виникають в сферах використання природних ресурсів і охорони довкілля, а також до трудових і сімейних стосунків, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Оскільки КЗоТ встановлює терміни позовної давності, отже ці питання врегульовані.
Так, КЗоТ визначене, що працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення трудової суперечки в тримісячний термін з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У справах про звільнення встановлений місячний термін з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження яким-небудь терміном.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питань стягнення з працівника матеріального збитку, заподіяного підприємству, установі, організації, встановлюється термін в один рік з дня виявлення заподіяного працівником збитку.
При цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності полягає у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
