Перед здійсненням операції з контрагентом краще перестрахуватися та перевірити його на благонадійність. Саме такий висновок можна зробити, прочитавши постанову ВСУ від 16.01.2018 р. № К/9901/1478/18 (у справі № 2а-7075/12/2670).
Так, під час розгляду справи ВСУ встановив, що всі первинні документи контрагента є неналежними, оскільки вони підписані особою, котра значилася як засновник і директор, проте фактично жодного відношення до вказаного підприємства не має, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом учинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 ч. 1, ч. 3 ст. 358 ККУ. Але, як здавалося позивачеві в справі № 2а-7075/12/2670, Товариство не зобов'язано перевіряти добропорядність і дотримання норм податкового й іншого законодавства своїх контрагентів, що повною мірою кореспондується з приписами ст. 19 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.
На це судді однозначно відповіли, що первинний документ має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію та підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
Отже, статус фіктивного, нелегального підприємства не сумісний із легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
У результаті винесеного рішення, суд визнав правомірним донарахування податкових зобов'язань із податку на прибуток і застосування штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 р. у справі № 826/15034/14.
