Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає лише у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівнику сум у відведені законодавством строки. При цьому тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган). Відповідний висновок наводить Верховний Суд (Касаційний цивільний суд) у постанові від 27.01.2020 р. у справі № 682/3060/16-ц.
Обставини судового позову полягали в тому, що при звільненні з роботи позивачу не повернули трудову книжку, з наказом про звільнення не ознайомили та не повідомили про належні до виплати суми.
Проте, як з'ясувалося в ході розгляді справи у суді першої інстанції, у день звільнення позивач не працював, доказів пред'явлення вимоги про розрахунок не надав, в бухгалтерію підприємства з такою вимогою не звертався, від отримання трудової книжки відмовився.
Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції та виходив з того, що з вимогою про проведення розрахунку позивач не звертався, зарплата виплачена шляхом направлення поштовим грошовим переказом, отже його трудові права не порушені. Позивач не був позбавлений можливості отримати трудову книжку та зарплату у встановлені строки.
До того, судами встановлено, що позивач відмовився отримати трудову книжку та ознайомитися з наказом про звільнення, про що були складені відповідні акти.
Тож позивачу відмовили в його позовних вимогах, з огляду на те, що відсутня вина роботодавця у не отриманні повного розрахунку при звільненні. Роботодавець надав достатньо доказів того, що він виконував свої обов'язки щодо остаточного розрахунку при звільненні.
Із судовою практикою допоможе система VERDICTUM, яка містить більш ніж 70 млн. судових рішень. Бажаєте отримати тестовий доступ до системи VERDICTUM -тисніть сюди.
