КАС ВС в постанова від 31.05.2022 р. у справі № 540/4291/20 сформулював висновок щодо отримання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб. Його викладено на сайті Верховного суду.
В цій справі фермерське господарство оскаржувало повідомлення-рішення податкового органу до суду, пояснивши, що придбало 31 960 л ДП виключно для потреб власного споживання - вирощування сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках. Пальне зберігалось в орендованих паливозаправниках та пересувних автоцистернах, які тимчасово використовував.
Після розгляду справи позиції судів попередніх інстанцій розійшлися. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки дійшов висновку, що зберігання пального, навіть для власного використання в господарській діяльності, в таких обсягах, у яких зберігав позивач, допускається лише за наявності ліцензії. У свою чергу суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
В підсумку Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, яким позов задоволено, але вказав на помилковість мотивувальної частини.
Дізнавайтеся першими про зміни законодавства під час воєнного стану. Усі нововведення, аналітика й консультації доступні в LIGA360. Замовляй сьогодні на вигідних умовах.
Аби оцінити наявності в діях суб'єкта господарювання складу правопорушення у вигляді діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії з'ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального.
Також колегія суддів КАС ВС звернула увагу, що у зв'язку з тим, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцями зберігання пального, на кожне з яких суб'єкт господарювання зобов'язаний отримати ліцензію, то для вирішення спірного у цій справі питання потрібно враховувати норми ПКУ, які містять визначення понять, пов'язаних з обігом пального, зокрема й місцями його зберігання.
Тож, якщо наявне в суб'єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПКУ встановлює як виняток із визначення понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», такий суб'єкт не має обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального в такому місці.
В розглянутій справі місця зберігання пального, які використовував позивач, відповідають ознакам, які в ПКУ визначені як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний». За таких обставин немає підстав вважати, що діяльність позивача відповідає визначенню поняття «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування в розумінні Закону № 481/95-ВР, тому позивач не мав обов'язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.
Із судовою практикою допоможе система VERDICTUM. Бажаєте отримати доступ до системи VERDICTUM - тисніть сюди.
