Головне управління ДПС у Вінницькій області інформує, що відповідно до ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення згідно з п. 5 ст. 40 КЗпП).
Згідно зі ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми виплачують наступного дня після пред'явлення ним вимоги про розрахунок. Причому днем звільнення вважають останній день роботи.
Право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи на підставі листка непрацездатності (п. 1 ч. 1 ст. 23 розд. ІV Закону № 1105-XIV).
Нагадаємо, що відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 р. платниками ЄСВ є підприємства, установи, організації, фізособи, які використовують найману працю та органи, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до законодавства для осіб, які отримують таку допомогу.
При цьому базою нарахування єдиного внеску для платників є суми оплати перших п'яти днів хвороби, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця (абз. 2 п. 1 ч. 1ст. 7 Закону № 2464-VI).
Проте після звільнення працівника підприємство не є його роботодавцем не несе обов'язку страхувальника, а відповідно, і платника страхових внесків.
Отже, суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, нараховані та виплачені особам після їх звільнення, не є базою нарахування єдиного внеску.
Як новому ФОП бути впевненим у своїх рішеннях? З LIGA360:Підприємець. Тут знайдеш довідкову інформацію, роз'яснення держорганів, актуальні документи і законодавство. Більше переваг за посиланням.
