Пеня, передбачена ч. 5 ст. 13 Закону «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями в період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів на всій території України з метою запобігання поширенню COVID-19, нараховується на загальних підставах, без застосування положень абз. 11 п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.07.2024 р. у справі № 240/25642/22.
Згідно обставин справи, підприємство звернулося до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
Висновки контролерів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, платник податків вважав необґрунтованими, оскільки з 1 січня 2021 року пеня за порушення резидентами строку розрахунків в інвалюті у сфері ЗЕД є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 ПКУ, а тому нарахування пені у спірних правовідносинах суперечить положенням абз. 11 п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
КАС ВС вказав про те, що Закон «Про валюту і валютні операції» є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Хоча положеннями цього Закону не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені як виду адміністративно-господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу, це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та що на них поширюються всі положення ПКУ. Ці нормативно-правові акти регулюють різні сфери державної політики.
Так, відповідно до абз. 11 п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ протягом дії карантину, встановленого Кабміном на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Проте така пеня застосовується лише у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.
Крім того, зміни до положень Закону «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до нього. Однак до зазначеного Закону не вносилися норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті в період дії карантину.
З огляду на наведене висновок, що дія положення абз. 11 п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ щодо ненарахування пені протягом дії карантину поширюється і на пеню за порушення строків розрахунків, що передбачена ч. 5 ст. 13 Закону «Про валюту і валютні операції», є помилковим.
Отже, Верховний Суд виснував, що спірні правовідносини є специфічними та регулюються спеціальним Законом «Про валюту і валютні операції», тож саме його норми слід застосовувати щодо нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.
Також КАС ВС звернув увагу, що введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для неперерахування контрагентом-нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар у межах зовнішньоекономічних контрактів.
Радимо також ознайомитися зі статтею «Закон № 3817: зміни в обігу алкоголю, тютюнових і пального, які вже почали діяти»
Інструкції та ситуації для експертів ринку: юристів, бухгалтерів, фахівців із перевірок, керівників та кадровиків. Нова LIGA360 змінює все! Замовте презентацію комплексного інформаційно-аналітичного рішення LIGA360 прямо сьогодні.
