Працівник ДП звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. Суперечка виникла через призупинення дії трудового договору з ініціативи роботодавця під час дії воєнного стану. Позивач наполягав, що призупинення було незаконним, оскільки він мав можливість виконувати роботу, а підприємство продовжувало свою діяльність.
Суди першої та апеляційної інстанцій частково відмовили у задоволенні позову, вважаючи дії роботодавця правомірними через ведення бойових дій та загрозу життю працівників. Проте Верховний Суд не погодився з такими висновками. Відповідно до змісту Постанови ВС від 29.01.2025 у справі № 206/2608/22, право на щорічну відпустку та виплата середнього заробітку при звільненні є нерозривно пов'язаними із законністю призупинення трудових відносин.
ВС акцентував увагу на тому, що якщо призупинення дії трудового договору визнається незаконним, період, протягом якого працівник не працював не з власної вини, трансформується у вимушений прогул.
Зарахування до стажу. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про відпустки», час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи і йому виплачувався середній заробіток (або мав виплачуватися у разі вимушеного прогулу), зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Компенсація при звільненні. Оскільки ВС скасував рішення нижчих судів у частині відмови у компенсації за відпустку, він вказав на необхідність перевірки: чи мав працівник право на ці дні з урахуванням того, що призупинення договору могло бути неправомірним.
Висновок суду. Якщо роботодавець не доведе «абсолютну неможливість» надання роботи, призупинення вважається незаконним, а отже, за весь цей період працівнику мають бути нараховані дні щорічної відпустки, які підлягають оплаті при звільненні.
Відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні. У цій справі позивач вимагав стягнення середнього заробітку, що є формою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення строків виплат.
Сутність виплат за ст. 117 КЗпП. Верховний Суд розмежовує середній заробіток за час вимушеного прогулу (який є за своєю природою зарплатою за невідпрацьований час) та середній заробіток за затримку розрахунку (який є санкцією).
Застосування обмежень. Нагадуємо, що згідно з чинною практикою (підтвердженою і в інших постановах 2025 року), нарахування за статтею 117 КЗпП обмежено шістьма місяцями для періодів після липня 2022 року.
Нове рішення LIGA360 від LIGA ZAKON забезпечує бізнесу та державним органам повний цикл доказової бази для судових спорів: від автоматичного підбору подібних рішень Верховного Суду до АІ-аналізу ризиків призупинення трудових договорів. Це дозволяє приймати обґрунтовані кадрові рішення та уникати мільйонних штрафних санкцій. Замовляйте презентацію LIGA360 для детального ознайомлення.
