При скороченні чисельності або штату переважне право залишитися на посаді за ст. 42 КЗпП мають працівники з вищою кваліфікацією та продуктивністю праці.
Постанова Верховного Суду від 20 серпня 2026 року стосується саме оцінювання переважного права працівників на залишення на роботі під час реорганізації чи скорочення чисельності штату. Дізнатися, які саме висновки зробив Верховний Суд щодо дискреційних повноважень роботодавця у цій справі та які вимоги висуваються до доказової бази при кадровому скороченні, ви можете з коментаря «Скорочення штату та вибір кандидатів на звільнення: межі повноважень роботодавця у 2026 році».
У центрі спору опинився конфлікт між вивільненим працівником та установою. Роботодавець провів скорочення та звільнив працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, попередньо проаналізувавши його продуктивність праці за допомогою внутрішньої електронної системи обліку навантаження. Проте колишній співробітник звернувся до суду з вимогою поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсувати моральну шкоду.
Він стверджував, що система оцінки навантаження була необ'єктивною, оскільки він переважно виконував інші обов'язки, а його кваліфікація та тривалий стаж роботи понад 22 роки давали йому явне переважне право залишитися на посаді. Зокрема, спори точаться навколо того, чи вважаються тривалий стаж роботи, освіта та відсутність дисциплінарних доган безумовними доказами вищої кваліфікації перед колегами.
Для аналізу цього та аналогічних трудових спорів та детального вивчення судової практики щодо оцінки продуктивності використовуйте систему LIGA360.
