Правильність нарахування заробітної плати та збереження середнього заробітку за працівниками-захисниками залишається гострим питанням для бізнесу. Особливі труднощі виникають, коли співробітник укладає контракт добровольця територіальної оборони та входить до складу ДФТГ, адже це створює невизначеність щодо застосування трудових гарантій та ризиків зайвих витрат роботодавця.
Проблема полягає в практичному розмежуванні та застосуванні норм статті 119 КЗпП. Змінами від липня 2022 року законодавець скасував обов'язок роботодавців зберігати середній заробіток за мобілізованими працівниками, залишивши за ними лише гарантію збереження місця роботи та посади. Та чи поширюється таке скасування виплат на членів добровольчих формувань територіальних громад, які не проходять військову службу за контрактом чи призовом, чи за ними зберігаються гарантії виплати середнього заробітку як за особами, які виконують державні або громадські обов'язки? Відповіді на ці та інші питання знайдете у коментарі «Скасування середнього заробітку мобілізованим не діє на ТрО: важлива позиція Верховного Суду».
Прийняття будь-якого рішення щодо припинення чи продовження нарахувань має безпосередні фінансові, податкові та юридичні наслідки для роботодавця. Помилкове скасування або безпідставна виплата коштів може призвести до виникнення заборгованості, виснажливого судового оскарження з боку працівника, примусового стягнення середнього заробітку за весь період спірних відносин, а також до сплати судових витрат і виникнення питань з боку контролюючих органів.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув судову справу, детально дослідив відмінності між правовим статусом військовослужбовців Збройних Сил України та добровольців територіальних громад. Висновки Суду уже є на LIGA360.
Де шукати судову практику, законодавство й аналітику? В єдиному комплексному рішенні LIGA360. Дізнайтесь більше переваг для вашого бізнесу, замовивши консультацію менеджера.
