ВХСУ в ході розгляду деяких питань практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань відмітив наступне.
Термін виконання грошового зобов'язання, витікаючого з правовідносин купівлі-продажу і постачання, встановлений спеціальною нормою статті 692 ГКУ і не може залежати від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ГКУ.
Недотримання контрагентом своїх обов'язків боржника не є дією непереборної сили, тобто надзвичайних і непредотвратимых обставин, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Ухилення боржника від отримання на підприємстві зв'язку листа, що містить вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на вказане підприємство після отримання повідомлення про вступ рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Одночасне стягнення з учасника господарських стосунків, що порушив господарське зобов'язання за договором, і штрафу, і пені не суперечить законодавству.
Ставка для числення пені за прострочення платежу за договором не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За наявності певних підстав розмір пені, що підлягає стягненню з боку, порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.
Застосування пені не виключає одночасного нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, у тому числі відсотків на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит, оскільки стягнення відповідних відсотків не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ні штрафною санкцією.
Вираження в договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, проте не враховує розрахованого Госстатом індексу інфляції для обгрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням валюти боргу (лист від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013).
