Закон о валюте: ждать ли полной свободы в расчетах с нерезидентами

Закон № 2473 суттєво змінює підходи до валютного законодавства в Україні. "Дозволено все, що прямо не заборонено", - кричать ледь не всі інтернет-таблоїди, коментуючи цей документ. Та чи дійсно це так? Чи не приховано поміж його фраз якихось загроз? З'ясуймо.

Передусім зауважимо, що Закон № 2473 офіційно надрукували в газеті "Голос України" № 121 за 06.07.2018. Отже, він запрацює повною мірою лише з 7 лютого 2019 р., оскільки його буде введено в дію через сім місяців із дня офіційного опублікування.

Розрахунки в Україні та за її межами: небачена свобода

Розрахунки в Україні

Як і раніше, Закон № 2473 визначив гривню єдиним законним платіжним засобом в Україні. Ця норма перекочувала з ч. 1 ст. 3 Декрету № 15-93 до ст. 5 Закону № 2473. Щоправда, в коментованому Законі закріпили й ряд випадків, коли розрахунки в Україні можна здійснювати не лише в гривні, а ще й в інвалюті чи навіть банківських металах. Перелік таких ситуацій наведено в ч. 2 ст. 5 Закону № 2473. Це, зокрема, розрахунки за операціями зі здійсненням іноземних інвестицій, виплати дивідендів за ними, за операціями банків, а також надання деяких фінпослуг тощо.

І хоча законодавці дали добро на розрахунки у валюті за такими операціями, сплата комісії та інших платежів має відбуватися тільки в гривні. Виняток - сплата процентів за депозитами або кредитами (позиками). Їх можна проводити як у гривні, так і в інвалюті або банківських металах.

Розрахунки з нерезидентами

Транскордонний переказ валютних цінностей здійснюють тільки через уповноважені установи (ч. 1 ст. 7 Закону № 2473). При цьому під таким переказом мають на увазі рух певної суми коштів в Україну або за її межі з метою зарахування цих коштів на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі (п. 13 ч. 1. ст. 1 Закону № 2473).

Як бачимо, Закон № 2473 дещо ширше дивиться на розрахунки з нерезидентами, зобов'язуючи всіоперації проводити через банк (а не лише за експорт/імпорт). Нагадаємо: на сьогодні ч. 1 ст. 7 Декрету № 15-93 передбачено здійснення розрахунків у межах торговельного обороту через уповноважені банки.

І ще один цікавий момент: коментований Закон, на відміну від Декрету № 15-93, у поняття "валютні цінності" вкладає не лише гривні, інвалюту та банківські метали в класичному розумінні. До цієї когорти потрапили ще й електронні гроші, номіновані в гривні чи в грошових одиницях іноземних держав (банківських металах).

Зверніть увагу, що операції на суму більше ніж 150000 грн в еквіваленті банки можуть контролювати серйозніше, особливо якщо це оплата за нестандартними видами угоди чи новим клієнтам.

Нагляд здійснюватимуть у межах виконання уповноваженими банками норм Закону № 1702 (ч. 7 ст. 11 Закону № 2473). Тож, якщо за всіма показниками операцію буде визнано ризикованою, а суб'єкт ЗЕД належно не обґрунтує її документами, банк матиме право зупинити таку операцію.

Ліцензії Нацбанку: список операцій скорочено

Пам'ятаєте, у ст. 5 Декрету № 15-93 наведено чималий список операцій, щодо яких без ліцензії Нацбанку суб'єкт ЗЕД не може ступити ані кроку? Це - певні операції з розміщення валюти на закордонних рахунках, розрахунки валютою в Україні, здійснення інвестицій за кордон тощо.

Коментований Закон у цьому питанні робить кардинальний переворот: ліцензії на проведення валютних операцій НБУ видаватиме тільки банкам, небанківським фінустановам та операторам поштового зв'язку (при чому безстроково).

Інакше кажучи, з режимом індивідуального ліцензування НБУ з 07.02.2019 буде покінчено.

Втратить чинність і норма про обов'язкову реєстрацію в НБУ валютного кредитного договору з нерезидентом. Проте за Нацбанком лишається право запроваджувати тимчасові валютні обмеження (у т. ч. і щодо цього питання)…