Якщо в договорі оренди передбачено, що гарантійні платежі зараховуються в оплату лізингових (орендних) платежів, то ця сума гарантійних платежів збільшує базу оподаткування у орендодавця.
При цьому податкові зобов'язання у орендодавця і податковий кредит у орендаря визначаються по першій події.
Якщо ж в договорі оренди передбачено, що гарантійні платежі виконують виключно функцію способу забезпечення зобов'язань і підлягають поверненню орендареві у кінці терміну дії договору, то ця сума гарантійних платежів не збільшує базу оподаткування у орендодавця.
В цьому випадку податкові зобов'язання і податковий кредит при отриманні/перерахуванні такого гарантійного платежу не визначаються.
Якщо в процесі виконання договору оренди гарантійні платежі спочатку виконували функцію засобу забезпечення зобов'язань, а потім були спрямовані в рахунок оплати лізингових (орендних) платежів, на дату зміни напряму використання гарантійного платежу орендодавець повинен нарахувати податкові зобов'язання отриманих гарантійних платежів (внесків).
Орендар на вказану дату зможе сформувати податковий кредит, за умови отримання належним чином оформленої податкової накладної і виконання інших правил відносно формування такого кредиту.
При цьому зміна напряму використання має бути закріплена в допсоглашении до договору оренду, оскільки саме на дату складання такого допсоглашения виникатимуть податкові зобов'язання і податковий кредит.
