Агентські договори: правові аспекти

Які договори вважаються агентськими

Особливості оформлення агентської діяльності регламентуються гл. 31 "Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання" ГКУ. У частині, не врегульованій у ГКУ, до агентських відносин застосовуються відповідні положення гл. 68 ЦКУ, якими регулюються відносини доручення (ч. 2 ст. 305 ГКУ).

Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом (далі - агент) послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє (ч. 1 ст. 295 ГКУ).

За агентським договором одна сторона (агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (принципалу) в укладанні угод чи сприяти їх укладанню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта та за його рахунок (ч. 1 ст. 297 ГКУ).

Отже, агентський договір належить до посередницьких договорів на надання послуг. Суть агентського договору полягає в тому, що діяльність, яку здійснює агент за дорученням і в інтересах принципала, породжує майнові наслідки для принципала, а не агента.

На відміну від договорів доручення та комісії, у межах виконання агентського договору може бути вчинено не лише юридичні, а й фактичні дії, причому різноманітні (набір дій). Зокрема, агент може рекламувати реалізований від імені принципала товар, готувати його до продажу тощо.

Агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який, виходячи з повноважень, заснованих на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво (ч. 2 ст. 295 ГКУ).

Отже, відмінною рисою агентського договору є те, що його сторонами можуть бути тільки суб'єкти підприємницької діяльності, а власне договір регулює відносини, пов'язані саме з господарською діяльністю.

У ГКУ не обумовлено, як іменувати особу, яку представляє агент. У правозастосовній практиці таку особу зазвичай називають принципалом, іноді використовують термін "довіритель".

У ч. 3 ст. 295 ГКУ зазначено, що не є агентами підприємці, які діють хоча й у чужих інтересах, але від власного імені. Такі відносини регламентуються договором комісії (гл. 69 ЦКУ).

Агент не може укладати угоди від імені принципала щодо себе особисто (ч. 4 ст. 295 ГКУ).

Згідно з ч. 1 ст. 296 ГКУ агентські відносини виникають у разі:

1) надання повноважень агентові на вчинення відповідних дій на підставі договору;

2) схвалення принципалом угоди, укладеної в його інтересах агентом, без повноважень на її укладення або з перевищенням наданих йому повноважень.

На практиці здебільшого використовують перший варіант - з укладанням договору. Агентський договір укладають у письмовій формі. Він має визначати таке (ч. 2 ст. 297 ГКУ):

- сферу, характер і порядок виконання агентом посередницьких послуг;

- права й обов'язки сторін;

- умови та розмір винагороди агентові;

- строк дії договору;

- санкції в разі порушення сторонами умов договору;

- інші необхідні умови, визначені сторонами.

У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) агента (ч. 4 ст. 297 ГКУ).

Згідно з ч. 3 ст. 243 ЦКУ повноваження комерційного представника може бути підтверджено письмовим договором між ним і особою, яку він представляє, або довіреністю. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за дорученням (ч. 1 ст. 244 ЦКУ). Тому, крім договору, повноваження агента зазвичай підтверджує довіреність.

Агентським договором має бути передбачено також умову щодо території, у межах якої агент здійснює діяльність, визначену договором. Якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України (ч. 3 ст. 297 ГКУ).

Агент повідомляє принципала про кожний випадок його посередництва в укладанні договорів і про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду (ч. 1 ст. 298 ГКУ).

Агентська діяльність у Класифікаторі

Діяльність агента зазвичай належить до класу 46.1 "Оптова торгівля за винагороду чи на основі контракту" Класифікатора. Згідно із Класифікацією № 396 ця група охоплює діяльність комісіонерів, товарних брокерів і будь-яких інших посередників в оптовій торгівлі, що здійснюють торгівлю товарами від імені або за рахунок інших осіб чи компаній.

Зокрема, залежно від складу продаваних товарів, діяльність агента може бути віднесено до таких груп:

- 46.11 "Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами";

- 46.12 "Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами";

- 46.13 "Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами";

- 46.14 "Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками";

- 46.15 "Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами";

- 46.16 "Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами";

- 46.17 "Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами";

- 46.18 "Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами";

- 46.19 "Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту".

Ці види діяльності агентові потрібно вказати в заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи (форма № 1, затверджена наказом Мін'юсту від 18.11.2016 р. № 3268/5).

Вони ж і зазначаються у графі 3.3 "послуги згідно з ДКПП" податкової накладної.

Слід зазначити, що вказані вище види діяльності не належать до грошового посередництва, яке входить до класу 64.1. Цей клас охоплює отримання коштів у формі перевідних депозитів (депозитів до запитання), тобто коштів, які мають певне грошове вираження й надходять на нерегулярній основі з нефінансових джерел, крім діяльності центрального банку.

Тому агенти за бажання можуть обрати спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку.