Зміна валюти платежу за ЗЕД-договором: відображаємо в бухгалтерському обліку

Порядок зміни валюти платежу

У розрахунках між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня (ст. 7 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93).

Тобто, укладаючи ЗЕД-договори, сторони мають чітко розуміти, що розрахунки між ними можуть здійснюватись як в іноземній валюті, так і в гривні. Тож, розгляньмо розрахунки в іноземній валюті.

Передусім нагадаємо: наразі в Україні діє Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Мінекономіки України від 06.09.2001 р. № 201 (далі- Положення про ЗЕД-договір). Це Положення застосовується під час укладання договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) і товарообмінних договорів між українськими й іноземними суб'єктами підприємницької діяльності.

Положення про ЗЕД-договір чітко передбачає, що ціна договору може бути визначена в одній валюті, а платежі здійснюватися - в іншій.

Так, у розділі договору "Ціна та загальна вартість договору" указана, зокрема, валюта контракту, у якій визначена ціна (п. 1.6 Положення про ЗЕД-договір). А в розділі "Умови платежів"визначається валюта платежу (п. 1.7 Положення про ЗЕД-договір).

На практиці зазвичай валюта контракту = валюті платежу. Тобто якщо ціна визначається, приміром, у євро, то в євро і здійснюється оплата.

Однак доволі часто трапляється, що ціна встановлена в одній валюті, а оплата відбувається в іншій. У такій ситуації важливо правильно та достовірно здійснити перерахунок валют.

На замітку

Валюта ціни - будь-яка валюта, у якій установлюється згідно з умовами договору ціна товару.

Валюта платежу - будь-яка валюта, у якій здійснюється відповідно до умов договору оплата товару (п. 1.1 Інструкції № 136).

Порядок й умови перерахунку визначаються сторонами у самому договорі: хто, за яким курсом та на яку дату повинен перерахувати валюту договору у валюту платежу для цілей оплати.

Про необхідність зазначення порядку перерахунку валют у договорі йдеться й в Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженій постановою НБУ від 24.03.1999 р. № 136 (далі - Інструкція № 136):

"…якщо згідно з умовами договору валюта платежу відрізняється від валюти ціни, то банк із метою контролю за повнотою розрахунків за цією операцією використовує передбачені у договорі умови перерахування валюти ціни у валюту платежу" (п. 1.5 Інструкції № 136).

Як бачимо, зазначення порядку перерахунку валюти договору у валюту платежу необхідно не лише для оплати, а й для здійснення валютного контролю.

У разі якщо в договорі відсутні умови, що дають змогу однозначно визначити курс (крос-курс), за яким здійснюється перерахунок валюти договору у валюту платежу, банк із метою контролю використовує:

а) офіційний курс гривні до іноземних валют, установлений Національним банком України на дату платежу, якщо однією з валют є гривня;

б) курс, що склався на Московській міжбанківській валютній біржі або встановлений центральним банком країни СНД чи Балтії на дату платежу, якщо одна з валют - валюта країни СНД чи Балтії, а інша не є гривнею;

в) курс на останню дату публікації у Financial Times, яка передує даті платежу, - у решті випадків (п. 1.5 Інструкції № 136).

Отож, як бачимо, якщо не вказувати інформацію про зміну валюти платежу в договорі, це ще не означатиме, що банк не проводитиме такого перерахунку. Порядок перерахунку чітко затверджений.

Однак попереджаємо: зважаючи на те що для цілей валютного контролю банк керуватиметься НЕ узгодженим між сторонами порядком перерахунку, а власно затвердженим, можливі певні негативні наслідки. Тобто цілком можлива ситуація, коли після власного перерахунку в банку вийде інша сума, аніж узгоджена сторонами (маємо на увазі не лише чималу різницю в коштах, а й невелику). Як наслідок, банк не зможе закрити в повному обсязі валютну операцію.

Як відомо, порушення строку валютного контролю тягне за собою певні штрафні санкції - стягується пеня за кожен день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР).

Бухгалтерський облік

Перш ніж говорити про відображення в бухобліку зміни валюти платежу, спочатку звернімося до першоджерела, а саме - до нормативного документа, який регулює порядок відображення в обліку операцій в іноземній валюті, -П(С)БО 21.

Так, пам'ятаємо, що за загальними правилами курсові різниці виникають лише за монетарними статтями (див. рис.).

Монетарні статті - статті балансу про кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані чи сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей чи їх еквівалентів (п. 4 П(С)БО 21).

Рисунок. Класифікація статей балансу

Щодо обліку немонетарних статей: до таких статей балансу належать, зокрема, товарна дебіторська заборгованість і товарна кредиторська заборгованість. Тобто коли перша подія - оплата товару, а друга - його постачання, жодних проблем із відображенням операції зі зміни ціни не буде. Адже фактично валюта контракту (валюта ціни) в обліку не фігуруватиме. Операція відразу відображатиметься у валюті платежу. Прямою підставою є п. 5 П(С)БО 21:

"…операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня дати здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат)".