Облікова політика підприємства: нормативне підґрунтя

Окремого стандарту, який регулював би лише облікову політику підприємств, ані в українському, ані в міжнародному законодавстві немає. Утім загальні моменти щодо облікової політики врегульовані:

· НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

· П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах";

· МСБО 1 "Подання фінансової звітності";

· МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки" (для тих, хто складає фінзвітність за міжнародними стандартами).

До того ж про облікову політику згадує й Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон про бухоблік), зокрема, він:

· надає визначення поняттю "облікова політика" (таке саме визначення продубльовано в НП(С)БО 1) - ст. 1 Закону про бухоблік;

· передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики як принцип "послідовності", на якому ґрунтується бухоблік, - ст. 4 Закону про бухоблік;

· передбачає самостійне визначення підприємством (за погодженням із власником (власниками) або вповноваженим ним органом (посадовою особою)) відповідно до установчих документів облікової політики підприємства - ч. 5 ст. 8 Закону про бухоблік.

У НП(С)БО 1, як і в НП(С)БО 2 "Консолідована фінансова звітність" також є декілька згадок про облікову політику, і стосуються вони складання фінансової звітності (п. 6 НП(С)БО 1 і п. 2 р. ІІ НП(С)БО 2).

Тобто з огляду на визначення поняття облікової політики в національних і міжнародних стандартах метою її застосування є складання та подання фінансової звітності.

Водночас із визначення облікової політики випливає можливість вибору підприємством певних принципів, методів і процедур (згідно з українським законодавством) або певних принципів, основ, домовленостей і правил (відповідно до міжнародного законодавства).

Щодо принципів зауважимо…