Компенсація витрат на генератор у чеку ресторану: як уникнути ризиків

Щодень енергетична ситуація у країні, порушена пошкодженням критичної інфраструктури, стає дедалі складнішою. Попри це український бізнес не зупиняється і продовжує працювати навіть у надзвичайно виснажливих умовах. Одним із вимушених рішень стало використання генераторів - крок необхідний, але фінансово обтяжливий, адже зумовлює значні додаткові витрати. Цілком закономірно, що собівартість товарів і послуг у таких умовах зростає: жоден підприємець не може дозволити собі працювати у збиток. Водночас для уникнення зайвих ризиків і непорозумінь витрати, пов'язані з роботою генераторів, треба коректно відображати у фіскальному чеку. Як правильно це зробити та на що варто звернути увагу - розповідаємо в нашій статті.

Хто може використовувати генератори

Почнімо з того, що суб'єкти господарювання мають повне право використовувати генератори у своїй діяльності, зокрема й у ресторанному бізнесі.

Податківці підтвердили, що навіть платник єдиного податку має право використовувати генератор для забезпечення своєї господарської діяльності електроенергією (див., зокрема, лист ДПСУ від 20.09.2024 р. № 5552/К/99-00-24-03-03-09). Однак спрощенцям заборонено продавати електроенергію, оскільки вона є підакцизним товаром (пп. 215.3.9 ПКУ). А відповідно до пп. 3 пп. 291.5.1 ПКУ суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів у ємностях до 20 л та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) і столових вин), не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Через це контролери наголосили, що фізична особа - підприємець може застосовувати спрощену систему оподаткування за умови дотримання положень гл. 1 розд. XIV ПКУ, зокрема відсутності зареєстрованого за КВЕД ДК 009:2010 виду діяльності за кодом 35.1 "Виробництво, передача та розподілення електроенергії", а саме:

• класу 35.11 "Виробництво електроенергії";

• класу 35.12 "Передача електроенергії";

• класу 35.13 "Розподілення електроенергії";

• класу 35.14 "Торгівля електроенергією".

Зазначене актуально не тільки для ФОП-спрощенців, а й для інших суб'єктів господарювання, які використовують генератор у своїй діяльності. Адже діяльність із продажу електроенергії підлягає ліцензуванню, тому краще згадані вище коди КВЕД під час реєстрації не вказувати.

Екологічний податок

Генератори належать до стаціонарних джерел забруднення, під які підпадають: підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу та здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти (пп. 14.1.230 ПКУ).

Однак за нормами п. 46 підрозд. 5 розд. XX ПКУ тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів із дня його припинення або скасування, для цілей застосування розд. VIII ПКУ не вважаються стаціонарними джерелами забруднення у значенні, наведеному в пп. 14.1.230 ПКУ, електрогенераторні установки, класифіковані за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД.

Через це податківці в роз'ясненні з категорії 117.01 розділу "Запитання - відповіді з Бази знань" ЗІР (zir.tax.gov.ua) звернули увагу на те, що у власників електрогенераторних установок, класифікованих за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД, не виникає податкових зобов'язань з екологічного податку.

Тож у період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів із дня його припинення або скасування суб'єкт господарювання, який використовує електрогенераторну установку, класифіковану за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД, та інших об'єктів оподаткування екологічним податком не має, не подає до контролюючого органу податкову декларацію екологічного податку та не сплачує податкові зобов'язання з екологічного податку (див., зокрема, роз'яснення з категорії 117.05 розділу "Запитання - відповіді з Бази знань" ЗІР (zir.tax.gov.ua)).

Дозвіл на викиди

Оскільки електрогенераторні установки, класифіковані за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД, тимчасово не належать до стаціонарних джерел забруднення, на них не потрібно й отримувати дозвіл на викиди, передбачений Законом № 2707.

До того ж нині діють особливі норми п. 1-2 розд. IX "Прикінцеві положення" Закону № 2707, якими встановлено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, у якому воєнний стан буде припинено або скасовано, дозволено експлуатувати генератори, системи безперебійного електроживлення, електрогенераторні установки без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, крім випадків, якщо вони є невіддільною частиною об'єкта нерухомого майна, уведеного в експлуатацію до 24 лютого 2022 року.

Зауважимо також, що, на думку податківців, суб'єкту господарювання не потрібно й повідомляти контролюючий орган за основним місцем обліку через повідомлення за ф. № 20-ОПП про паливний генератор, який він експлуатує за адресами розташування власних або орендованих приміщень юридичної особи, щодо яких уже подано повідомлення за ф. № 20-ОПП (див. роз'яснення з категорії 116.11 розділу "Запитання - відповіді з Бази знань" ЗІР (zir.tax.gov.ua)).

Дозвільні документи на зберігання пального

Відповідно до норм п. 24 розд. XIII Закону № 3817 на період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:

1) суб'єкт господарювання має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки, в обсязі до 2 000 л на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);

2) пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки, в обсязі понад 2 000 л на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, суб'єкт господарювання може зберігати на підставі декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального, яку безоплатно подають до територіального органу ДПСУ.

Отже, податківці зауважують, що суб'єкти господарювання не зобов'язані повідомляти контролюючий орган про зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки, в обсязі до 2 000 літрів. І зберігання пального для заправлення електрогенераторних установок в обсязі до 2 000 л не є підставою для застосування відповідальності за його зберігання без ліцензії (див. роз'яснення з категорії 113.04 розділу "Запитання - відповіді з Бази знань" ЗІР (zir.tax.gov.ua)).

Акцизний склад

Відповідно до норм абз. 3 пп. 14.1.6 ПКУ акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Водночас не є акцизним складом серед іншого:

- приміщення або територія, на кожній із яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 м³, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1 000 м³ (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), і використовує пальне лише для потреб власного споживання чи промислової переробки й не здійснює операцій із реалізації та зберігання пального іншим особам (абз. 6 пп. 14.1.6 ПКУ);

- приміщення або територія, зокрема і платника податку, де зберігається або реалізується лише пальне у споживчій тарі ємністю до 5 л включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару (абз. 10 пп. 14.1.6 ПКУ).

Критерій, визначений пп. 14.1.6 ПКУ, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не підлягає застосуванню до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Окрім того, згідно з п. 47 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ в період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів із дня його припинення або скасування, на доповнення до критеріїв, визначених пп. 14.1.6 ПКУ, не є акцизним складом:

- приміщення або територія, зокрема і платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, що використовується лише для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує 2 000 л (абз. 2 п. 47 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ);

- приміщення або територія, зокрема і платника акцизного податку з реалізації пального (за винятком платників, які провадять діяльність із виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним, його зберігання (крім зберігання лише для потреб власного споживання та/або промислової переробки), які розташовані / знаходяться на територіях можливих бойових дій (для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій), територіях активних бойових дій (для яких не визначена дата завершення бойових дій), унесених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (див. Наказ № 376), у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, що використовується лише для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує 5 000 л (абз. 3 п. 47 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ);

- приміщення або територія, зокрема і платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких виконуються умови, визначені абз. 2 та 3 п. 47 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ, й одночасно зберігається або реалізується пальне у споживчій тарі ємністю до 5 л включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила розлив пального в таку тару (абз. 4 п. 47 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ).

Положення абз. 2 та 3 п. 47 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ підлягають застосуванню за умови, що:

суб'єкт господарювання забезпечує використання зазначених обсягів пального лише для заправлення електрогенераторних установок і ведення окремого обліку пального, отриманого та використаного для їх заправлення;

розрахунки за придбане для таких потреб пальне відбуваються ЛИШЕ В БЕЗГОТІВКОВІЙ ФОРМІ.

За умови дотримання вимог, визначених п. 47 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ, отримане для заправлення електрогенераторних установок пальне не підлягає врахуванню під час застосування визначеного пп. 14.1.6 ПКУ критерію щодо неперевищення 1 000 м³ обсягів отримання пального таким суб'єктом господарювання протягом календарного року.

Отже, у таких випадках суб'єкт господарювання не повинен реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального, оскільки в нього немає акцизного складу.

Заявка на переміщення пального

На цей момент податківці наполягають на тому, що в разі переміщення пального у спеціалізованих каністрах, у т. ч. ємністю до 5 л, у суб'єкта господарювання - неплатника акцизного податку з реалізації пального, який використовує пальне лише для власного споживання, виникає обов'язок подати до контролюючого органу Заявку на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними.

Форму Заявки та Порядок її заповнення затверджено наказом Мінфіну від 08.05.2019 р. № 188.

Водночас контролери наголошують, що такий обов'язок не виникає в суб'єкта в разі переміщення пального у споживчій тарі до 5 л (див. щодо цього ІПК ДПСУ від 05.01.2026 р. № 36/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК, від 05.01.2026 р. № 43/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК).

Класифікація витрат на генератор у бухгалтерському обліку

Витрати на використання генератора в умовах перебоїв з електропостачанням підлягають класифікації відповідно до вимог НП(С)БО 16 з урахуванням специфіки діяльності, зокрема закладів ресторанного господарства.

Згідно з пп. 15.6 НП(С)БО 16 витрати на опалення, освітлення та інше утримання виробничих приміщень підлягають зарахуванню до складу загальновиробничих витрат. У цьому контексті витрати на генератор, який забезпечує електропостачання кухні, є складником собівартості виготовлених страв відповідно до п. 11 НП(С)БО 16.

Водночас електроенергію, отриману від генератора, використовують і для забезпечення роботи залу для відвідувачів, що дає підстави зараховувати такі витрати і до витрат на збут згідно з п. 19 НП(С)БО 16.

Під час класифікації цих витрат треба враховувати особливості обліку в закладах ресторанного господарства. Формально НП(С)БО 16 передбачає застосування виробничого методу для обліку продукції власного виробництва, що підтверджено листом Мінфіну від 11.11.2004 р. № 31-04200-30-29/21009. Однак на практиці застосовувати його в ресторанному бізнесі непросто через оперативний характер виготовлення та реалізації страв і різноманітність асортименту.

З огляду на це Методичними рекомендаціями № 157 передбачено можливість ведення обліку торговельним методом із використанням субрахунка 285 "Торгова націнка". Правомірність цього підходу підтверджено й у листах Мінекономіки від 05.11.2004 р. № 54-51/741, від 19.06.2006 р. № 91-28/233, а також листом Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 10.11.2014 р. № 04.03-11-9689/17-16/2347-14.

А втім, незалежно від обраного методу обліку, витрати на використання генератора для закладів ресторанного господарства є економічно обґрунтованим складником собівартості продукції, тож їх має бути враховано під час формування ціни страв.

Як коректно показати витрати на генератор у чеку

Через те що суб'єктам господарювання заборонено продавати електроенергію без ліцензії, у чеку РРО треба уникати формулювань на кшталт "компенсація витрат на генератор", а тим паче прямої згадки про "генератор" як окрему позицію.

Оскільки витрати на роботу генератора фактично є складником собівартості приготованих страв, для закладів ресторанного господарства логічним кроком буде розробити окрему калькуляцію, у якій такі витрати буде враховано на рівні з іншими виробничими складниками.

Водночас "генераторні" витрати можна розглядати і як витрати на збут або обслуговування. Адже саме завдяки автономному живленню відвідувачі можуть перебувати у світлому, комфортному просторі, а заклад - продовжувати роботу.

З огляду на це доцільно окремим розпорядчим актом затвердити калькуляцію страв з урахуванням витрат на обслуговування генератора та відповідно запрограмувати в РРО окремі ціни на період його роботи. Такий підхід дасть змогу уникнути непорозумінь із контролюючими органами.

Альтернативний варіант - затвердження окремої калькуляції витрат на обслуговування, до складу яких додатково внести й витрати на генератор. Це рішення є особливо зручним для закладів, де облік страв ведуть торговим методом.

Як бачимо, виходи з "генераторної" ситуації є. А якому саме варіанту віддати перевагу, залежить від професійного судження бухгалтера й обраної облікової політики. Головне - усе правильно задокументувати.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2024

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті LIGA ZAKON, посилання на LIGA ZAKON обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Влада Карпова,

к. е. н., експертка LIGA360