Минсоцполитики відмітило, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче за дві третини тарифної ставки.
Про початок простою, окрім простою структурного підрозділу або усього підприємства, працівник повинен попередити керівництво. Порядок такого попередження не врегульований законодавчо, тому може бути зроблено як усно так і письмово, але головне - своєчасно.
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для людей і довкілля не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
На час простою не з вини працівника оформляються акт простою (фіксуються причини, що зумовили припинення роботи) і наказ працедавця, в яких може бути вказано, зокрема, що в період простою працівники звільняються від виконання трудових обов'язків. Якщо за таких умов в період простою з працівниками станеться нещасний випадок, то він кваліфікуватиметься як нещасний випадок невиробничого характеру.
Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, працедавець повинен в наказі зумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
Питання необхідності присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути вирішене в Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства (лист від 04.10.2013 р. № 179/06/186-13).
