Миндоходов у узагальнювальній податковій консультації роз'яснило, що майно фізособи-поручителя, що переходить у власність банку за рішенням суду при зверненні стягнення за невиконання зобов'язань підприємства-боржника за кредитним договором, ув'язненим між банком і підприємством, обкладається НДФЛ. Тобто пільга для прибутків від реалізації стягнутого майна, передбачена пп. 165.1.16 НКУ, не діє.
Якщо в рахунок погашення заборгованості по такому кредиту стягнуто нерухоме майно фізособи-поручителя шляхом визнання права власності на таке майно за банком, слід вважати, що за рішенням суду фізична особа продала нерухомість. Визначення доходу (з урахуванням специфіки оподаткування нерухомості), віддзеркалення його в річній декларації і сплата податку здійснюються фізособою самостійно.
Банк у разі оприбутковування на баланс нерухомого майна повинен відбити у формі № 1ДФ за ознакою 104 дохід від відчуження фізичною особою майна за рішенням суду (наказ від 22.11.2013 р. № 702).
Така думка дуже спірна, адже ніякого доходу в процесі відбору майна фізособа не отримує, а притягнута за вуха до продажу безкоштовна передача (близька по суті до дарування) пахне відвертою упередженістю.
Інше питання, що реальний дохід згодом може виникнути у разі отримання фізособою-поручителем від підприємства-боржника компенсації вартості вилученого банком майна, адже до поручителя, що виконав зобов'язання, забезпечене поручительством, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі і ті, які забезпечували його виконання.
Тобто підхід податківців веде до подвійного оподаткування.
Логічно не оподатковувати вилучення майна і обкладати подальшу компенсацію.
Грунтовнішу критику читайте в найближчих номерах видання "БУХГАЛТЕР & ЗАКОН".
