Другий сенат Конституційного Суду України 26 листопада 2025 року ухвалив Рішення №5-р(II)/2025 у справі за конституційною скаргою Представництва „АНДРІТЗ ГАЙДРО ГмбХ“ щодо конституційності приписів пункту 120-1.1 ПКУ. Оспорюваними положеннями ПКУ, зокрема, визначено розмір штрафів за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На думку автора клопотання, передбачені оспорюваними приписами ПКУ штрафні санкції, що застосовуються до випадків несвоєчасної реєстрації податкових накладних, є явно надмірними та порушують принцип верховенства права, зокрема, такі його складові, як справедливість, пропорційність та співмірність. Представництво також твердило, що непропорційними штрафними санкціями порушується конституційне право на власність, а оспорювані приписи є проявом втручання в мирне володіння власним майном.
Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що оспорювані приписи є такими, що відповідають Конституції України. Суд наголосив: „установлюючи законом відповідні санкції за податкові правопорушення, законодавець має широку свободу розсуду, що водночас має відповідати конституційним принципам“.
Досліджуючи правомірність мети оспорюваного припису ПКУ, Суд зазначив, що запровадження фінансової відповідальності за порушення граничного строку реєстрації ПН та/або РК в ЄРПН спрямоване на захист економічної безпеки України у спосіб забезпечення законності у здійсненні електронного адміністрування податку на додану вартість.
Питання збалансованості бюджету України як складової захисту економічної безпеки набуває особливої суспільної значущості в умовах воєнного стану через потребу в захисті України від широкомасштабної збройної агресії російської федерації.
Суд зазначає, що оспорюваний припис ПКУ не порушує справедливого балансу між конституційною цінністю захисту економічної безпеки України та захистом зазначених прав платника податків, а отже є домірним засобом утручання в право власності у взаємозв'язку з правом на підприємницьку діяльність, що її не заборонено законом.
Дослідивши оспорюваний припис ПКУ у взаємозв'язку з його метою, Суд висновав, що абзац другий пункту 120-1.1 ПКУ є придатним законодавчим засобом для досягнення відповідної мети та відповідає також критерію потрібності в демократичному суспільстві. Водночас у Рішенні Суд вказав, що оспорюваний припис ПКУ допускає застосування значних розмірів штрафів, і його метою є не грошова компенсація за завдану шкоду, а покарання й запобігання повторному вчиненню правопорушень; зазначений штраф застосовують відповідно до припису права, що є загальним правилом. Наведене в сукупності вказує на суть санкції в оспорюваному приписі ПКУ, яка може бути визнана співмірною з кримінальним покаранням.
Суд виснував, що застосування до платника податків санкції, яка за своєю природою є співмірною з кримінальним покаранням, має поєднуватись із обов'язком законодавця врегулювати порядок притягнення до відповідальності в такий спосіб, який втілював би для відповідного суб'єкта гарантії, установлені Конституцією України, а саме принцип індивідуалізації юридичної відповідальності та принцип презумпції невинуватості.
У Рішенні зауважується, що під час застосування зазначених санкцій вирішальним є встановлення законодавцем обов'язку для правозастосовного органу довести вину суб'єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають врахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи.
Увесь зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості, безперечно, буде порушено, якщо законодавче регулювання не міститиме вимоги щодо установлення вини суб'єкта, якого притягують до юридичної відповідальності.
Суд також ураховує, що відповідно до низки приписів ПКУ, потрібною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Однак, акцентує на тому, що приписи, якими встановлено випадки обов'язкового доведення вини контролюючими органами, не поширюються на оспорюваний припис ПКУ.
Отже, Суд виснував, що оспорювані приписи ПКУ є таким, що не суперечить частині першій статті 8, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42 Конституції України. Однак, у тих випадках, коли йдеться про санкції, які по суті прирівняні до кримінальних покарань, законодавче регулювання має забезпечити платнику податків дотримання конституційних принципів індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості, передбачених статтями 61, 62 Основного Закону.
Щоб не помилитися у перші хвилини після отримання запиту ДПС, важливо мати під рукою чіткі правила гри. У LIGA360 зібрано повний масив податкового законодавства з AI-роз'ясненнями, релевантну судову практику щодо адміністративного арешту та недопуску, а також експертні алгоритми дій у типових ситуаціях. Це допоможе швидко перевірити правомірність вимог податкової, правильно оформити недопуск, обрати безпечну тактику дій і мінімізувати ризики арешту активів. Якщо ви ще не користуєтеся LIGA360, замовте персональну презентацію та оцініть можливості системи вже сьогодні.
Для нових клієнтів у Чорну п'ятницю LIGA360 знижує ціну на 75% і рівень стресу на 100%. Підключіть систему, яка стане вашим асистентом: сповіщення про зміни у податковому законодавстві, офіційні роз'яснення ДПС, експертна аналітика, алгоритми дій і перевірка контрагентів у реальному часі.
Читайте також:
