У мирний час відповідно до ст. 32 КЗпП про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Також згідно ст. 103 КЗпП про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Однак під час воєнного стану діє спеціальна норма (ч. 2 ст. 3 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. №2136-IX), яка передбачає, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Водночас це не означає, що зазначені норми законодавства можуть застосовуватись роботодавцем без огляду на фактично діючі норми колективного та трудового договору.
Запровадження змін умов праці та оплати праці в бік погіршення будуть законними якщо:
працівника повідомлено до запровадження змін не пізніше ніж до їх запровадження, а у разі якщо колективним договору (трудовим договором) передбачені додаткові гарантії для працівника щодо завчасного повідомлення про зміну умов праці та її оплати відповідно до умов колективного договору і/або трудового договору;
при зміні умов праці та її оплати дотримано державних гарантій;
зміни прийняті посадовими особами роботодавця в межах їх повноважень і оформлені належним чином наказом (розпорядженням) з урахуванням вимог статуту чи інших локальних актів роботодавця, якими визначаються процедура і порядок прийняття відповідних рішень;
зміни, що запроваджуються не є дискримінацією, тобто зміни умов у бік погіршення не здійснюється вибірково залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Якщо працівник не згоден працювати в нових умовах, трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП і працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП)
Зауважте, що навіть під час воєнного стану зберігаються такі базові гарантії:
Оплата за повністю виконану місячну (або погодинну) норму не може бути нижчою за встановлений законом мінімум.
Мають забезпечуватись мінімальні гарантії в оплаті праці передбачені ст. ст. 11, 12 Закону «Про оплату праці» (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника та інші).
Заробітна плата повинна виплачуватись регулярно, якщо інше не зумовлено неможливістю через бойові дії.
Під час воєнного стану тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень, але виключно для працівників, зайнятих на об'єктах критичної інфраструктури. Для тих, яким встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень. (ч.1 ч.2 ст. 6 Закону №2136-IX)
Інспектори Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці закликають роботодавців вживати всіх можливих заходів для забезпечення прав працівників та зменшення їх вразливості особливо ВПО, осіб з інвалідністю, ветеранів, жінок, що мають дітей та вирішувати питання про зміну умов праці шляхом соціального діалогу, погоджувати такі питання з профспілкою.
Актуальні новини вашої галузі щодня у LIGA360. Слідкувати за подіями ще ніколи не було так легко! Замовте персональну презентацію та оцініть усі можливості комплексної інформаційно-аналітичної платформи.
Радимо прочитати також матеріали від експертів LIGA360:
