Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду розглянув справу щодо звільнення науково-педагогічного працівника за вчинення аморального проступку. Підставою для видання наказу про звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України стало звинувачення у використанні російської мови під час освітнього процесу. Працівник звернувся до суду з позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Щоб дізнатися всі подробиці, читайте експрес-аналіз «Чи достатньо суб'єктивної оцінки роботодавця для звільнення за аморальний проступок».
Зауважимо, що звільнення за вчинення аморального проступку вимагає від роботодавця підтвердження двох обов'язкових умов: фактичного доказу проступку та його несумісності з подальшим виконанням виховних функцій. Якщо роботодавець порушує процедуру або не надає належних доказів вини працівника, таке звільнення визнається незаконним. Для роботодавця це створює ризик непередбачених витрат на виплату середнього заробітку за кожен день вимушеного прогулу.
У судовому процесі постали важливі питання розрахунку середньоденного заробітку у випадках, коли працівник одночасно працював за основним місцем роботи та за сумісництвом. Також виникла потреба розмежовувати строки дії строкових трудових договорів при визначенні тривалості вимушеного прогулу. Крім того, предметом дослідження суду стала правомірність обмеження строку виплати середнього заробітку одним роком під час тривалого судового розгляду.
Тож справа є наочним прикладом оцінки фінансових ризиків роботодавця та правильного обчислення компенсаційних виплат. Ознайомлення з розглянутим судовим висновком допоможе з'ясувати, які вимоги висуваються до доказової бази та розрахунків при звільненні працівників.
LIGA360 допоможе бути впевненим у кожному рішенні.
Читайте також:
