Минсоцполитики відмітило, що спосіб компенсації за роботу у вихідний день (надання іншого вихідного дня або підвищеної оплати) визначається за угодою сторін трудового договору, і в наказі про залучення працівників до праці у вихідний день працедавець повинен конкретно вказати, яким саме способом працівникові компенсуватиметься робота у вихідний день.
Інший день відпочинку для кожного працівника доцільно визначати в наказі. Якщо це не зроблено, працівник не має права самовільно визначати інший день відпочинку.
Питання термінів надання іншого дня відпочинку в порядку компенсації за роботу у вихідний день законодавчо не врегульоване. Оскільки йдеться про відхилення від правил про мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку (ст. 70 КЗоТ), день відпочинку в порядку компенсації за роботу у вихідний день повинен надаватися по можливості через короткий проміжок часу після роботи у вихідний день. Але сторони не позбавлені права домовитися про надання іншого дня відпочинку, приурочивши його, наприклад, до початку або кінця відпустки.
Відмітки в табелі про причини нез'явлень на роботу або про фактично відпрацьований час, про роботу в наднормовий час робляться на підставі документів, оформлених належним чином. Так, на підставі наказу про надання працівникові дня відпочинку за роботу у вихідний день в табелі можна зробити відмітку "Ін" - інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, тобто цей день не оплачується, а за роботу у вихідний день проставляється фактично відпрацьований годинник, який оплачується в одинарному розмірі (лист від 19.09.2012 р. № 321/13/133-12).