ВАСУ відмітив, що кваліфікаційною вимогою для особи, що претендує на отримання статусу платника ФСН, являється доля сільськогосподарського товаропроизводства, яка повинна перевищувати 75 % загального об'єму доходу.
Згідно НКУ для цілей стягування ФСН землі, використовувані для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності або користуванні виробника.
Земельне законодавство вимагає державної реєстрації документу, який встановлює право користування земельною ділянкою. У земельних стосунках виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане з фактом державної реєстрації відповідного договору.
Податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як сільськогосподарського товаровиробника, що знаходиться в користуванні.
Враховуючи пріоритетність застосування норм НКУ перед нормами інших галузей права в регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного законодавства відносно реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як що знаходяться в користуванні товаровиробника для цілей стягування ФСН.
Таким чином, відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на вирощену на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстроване, і на вирощену на ділянках, оренда або інше право користування якими оформлені з недоліками.
При таких обставинах продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником ФСН у юридичної або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділи XIV НКУ незалежно від того, зареєстрований належним чином договір оренди такої ділянки або ні, і повинна враховуватися при визначенні долі сільськогосподарського товаропроизводства, необхідною для придбання і підтвердження обличчям статусу платника ФСН.
Аналогічні правила застосовуються при визначенні підстав для застосування обличчям спеціального режиму оподаткування ПДВ діяльності у сфері сільського і лісового господарства, а також рибальства.
Визначальним для встановлення права особи застосовувати сільськогосподарський режим ПДВ являється дотримання критерію відносно питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка повинна складати не менше 75 % вартості усіх товарів/послуг, поставлених впродовж 12 попередніх звітних періодів.
Таким чином, у податкових органів відсутні основи для застосування будь-яких негативних наслідків до платників ФСН (зокрема, відміни реєстрації платника ФСН) і особам, що застосовують сільськогосподарський режим ПДВ, у разі недотримання такими особами норм земельного законодавства по реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримані вимоги законодавства податкового.
Сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником ФСН на будь-яких використовуваних їм земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних договорів оренди, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж в режимі ФСН.
Аналогічно відсутні підстави для визначення обличчю податкових зобов'язань по ПДВ за правилами загального режиму у разі, якщо такою особою дотримані питома вага сільськогосподарських товарів в загальному об'ємі реалізації.
Відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди земель також не є основою для звільнення платника ФСН від нарахування податку з площі таких земель. ФСН сплачується з усіх земель, які фактично використовуються платником цього податку для виробництва сільськогосподарської продукції (лист від 28.12.2012 р. № 2614/12/13-12).
