Міносвіти в ході розгляду порядку працевлаштування випускників відмітило наступне.
З одного боку:
- згідно із Законом про освіту випускники внз, що навчалися за рахунок бюджетних коштів, прямують на роботу і зобов'язані відпрацювати по напряму і в порядку, встановленому КМУ;
- Порядок працевлаштування випускників, підготовлених по держзамовленню, встановлює, що у разі неприбуття молодого фахівця з напряму або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його за ініціативою адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням впродовж трьох років такий випускник зобов'язаний відшкодувати в установленому порядку до державного бюджету вартість навчання і компенсувати замовникові усі витрати.
З іншого боку:
- Конституція забезпечує доступність і безкоштовність вищої освіти в державних і комунальних учбових закладах. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яка він вільно вибирає або на який вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється (окрім військової служби і виконання судових вироків);
- міжнародні трудові конвенції зобов'язують не допускати примусової праці, відмінити обов'язкову працю і не прибігати до якої-небудь його форми як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку;
- згідно із Законом про вищу освіту основним завданням внз є здійснення освітньої діяльності, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Цей Закон не містить умов про обов'язковість трирічного відробітку і про відшкодування вартості навчання. Не вказаний в Законі і той факт, що внз зобов'язаний гарантувати випускникові його працевлаштування, в обов'язку учбового закладу входить тільки сприяння працевлаштуванню своїх випускників.
Таким чином, обов'язковість відробітку або відшкодування вартості навчання випускником внз призводить до порушення конституційного права громадян на працю і права на безкоштовність вищої освіти в державних і комунальних учбових закладах.
Через відсутність механізму, який би зобов'язав випускника, підготовленого по держзамовленню, відшкодувати до держбюджету вартість навчання і компенсувати замовникові усі понесені витрати за договором, будь-які матеріальні претензії до нього є неправомірними. Аналогічної думки дотримується також Мінюст.
У зв'язку з цим автори листа вважають за неможливе відшкодування такими випускниками вартості навчання (лист від 21.06.2011 р. № 1/9-481).
